КР. Просте ускладнене речення

вчора

О шостій годині ранку

раптом

"стук-стук!"

обставини

означення

додатки

підмети

відокремлена прикладка

відокремлене означення

відокремлена обставина

відокремлений додаток

відокремлена обставина

відокремлена прикладка

відокремлене означення

відокремлений додаток

1-А, 2-Б, 3-В, 4-Г

1-Б,2-Д,3-В, 4-А

1-Г, 2-А, 3-Б, 4-В

1-Г, 2-А, 3-Б, 4-Д

Окрилені й задоволені вони згадували про усі екскурсії з теплотою.

 Замість допомоги Ольга отримала у відповідь мовчання.

Ти не можеш знайти рідну душу не зустрівши на своєму шляху ворогів.

усі члени речення

 додаток, означення

 додаток, означення, підмет та присудок

 усі другорядні члени речення

спочатку

навіть

замість

крім

.... і швидко зникла.

... чекаючи на важливий дзвінок.

... нашого знайомого й товариша.

... осліплена яскравим сонцем.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

1Б 2Г 3В 4Д 5А

1А 2Б 3В 4Г 5Д

1Д 2Г 3А 4Б 5В

1Г 2Д 3Б 4А 5В

Закони вод вітрів і хмар і світла відкрились нам у ті далекі дні. 

Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі

Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди і творимо життя незборне молоде. 

Люблю я тебе вдень і вночі вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові

Тугі м‘ячі ударів або злітали вгору й падали на плоскі покрівлі будинків, або скочувались униз. 

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. 

Риба з моря – не тільки користь, улюблена їжа, а й утіха для ока. 

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. 

По відході Соломії Остап почув себе відрізаним од світу од людей

Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав перед Остапом, згорнувши руки

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.

Соломія напоїла Остапа й обмила його рану.

Вас тягла незбагненна сила в темну згубу в безодню в ясир.

Щодня він зустрічав Таню біля під'їзду або на зупинці тролейбуса.

 Як би це добре було , коли б я не тільки спочивав а й вивіз собі матеріал для роботи.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.

1,2

2,3

3,4

1,3

Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

Калино, ти живи! Вві сні і наяву приходжу до тебе прилітаю з-за Вісли з-за Дунаю і рідною матусею зову і падаю в пахучу мураву і до колін солоних припадаю.

Все було прекрасне в цій дівчині і лінії бездоганної чистоти личка і пропорції тіла й гармонія кольорів.

Навколо ледве чутно дзюрчить вода поперед великої турецької галери.

Скрізь плач і стогін і ридання несмілі поклики слабі на долю марні нарікання і чола схилені в журбі.

Ой місяченьку не світи нікому.

Купало Купало даруй мову рослинам.

 Запалай мені вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

Ой не шуми луже.

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Благословенний будь мій, краю рідний.

 Не стелись, тумане, не шуміть, тополі.

Україно! Ти для мене диво!

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.

Чимало з написаного тоді на українську тему пішло в забуття, залишився ж передусім Гоголь 

Ставок блищить на сонці неначе дзеркало вправлене в срібні рами закутані дорогою білою прозорою тканиною

Десь під самими хмарами струнким суворим строєм летіли, ледь чутно курликаючи, журавлі 

Налита сонцем і вітрами хлюпоче веслами весна

1

2

3

4

Столітник або алоє використовують для лікування шлунка.

Високого ліризму сповнені народні пісні або балади

Для зміцнення фундаменту використовують дуб або кедр

Підмет здебільшого виражений іменником або займенником

Вулицею проїжджав віз запряжений парою ще добрих коней.(В.Вінграновський)

З-над самого обрію зводиться місяць кругловидий смутний.(Є.Гуцало)

Щасливий і веселий він глянув на високе небо.(О.Гончар)

Новий рік стоїть на порозі у засніженім білім кожусію (О.Довженко)

Степ зігнавши з себе ранкову прохолоду виграє зеленими барвами.

Дівчина все ще стоїть заломивши руки

Білий кінь повіддя попустивши летить у степи

У гущавині, що заплела круті дніпровські схили, співають, заливаючись солодким щебетом, солов’ї.

Заходить блакитна ніч, ясними мерехтливими зорями гаптуючи небо, і тихими лунами озиваються зелені парки на косогорах, пливуть над ними звуки пісень.

Одягнені в зелені шати, чергуючись із рукотворними ланами й луговими килимами, дібровами та гаями, гори набувають особливої привабливості.

Переляканий, запорошений снігом, без хати, мчав Василько по дорозі назустріч холодному вітрові.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом жадібно почав їсти.

Він прибіг додому і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому, і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.