Однорідні члени речення

1Б 2Г 3В 4Д 5А

1А 2Б 3В 4Г 5Д

1Д 2Г 3А 4Б 5В

1Г 2Д 3Б 4А 5В

Закони вод вітрів і хмар і світла відкрились нам у ті далекі дні. 

Тієї осені не було нам спочинку ні вдень ні вночі

Ми в боротьбі пройшли крізь бурі і негоди і творимо життя незборне молоде. 

Люблю я тебе вдень і вночі вранці і ввечері і не знаю краю своєї любові

Тугі м‘ячі ударів або злітали вгору й падали на плоскі покрівлі будинків, або скочувались униз. 

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. 

Риба з моря – не тільки користь, улюблена їжа, а й утіха для ока. 

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. 

По відході Соломії Остап почув себе відрізаним од світу од людей

Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав перед Остапом, згорнувши руки

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.

Соломія напоїла Остапа й обмила його рану.

Вас тягла незбагненна сила в темну згубу в безодню в ясир.

Щодня він зустрічав Таню біля під'їзду або на зупинці тролейбуса.

 Як би це добре було , коли б я не тільки спочивав а й вивіз собі матеріал для роботи.

Наближення зими у всьому серце чує і в шелесті листів і в вітрі і в стежках.

1,2

2,3

3,4

1,3

Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

Калино, ти живи! Вві сні і наяву приходжу до тебе прилітаю з-за Вісли з-за Дунаю і рідною матусею зову і падаю в пахучу мураву і до колін солоних припадаю.

Все було прекрасне в цій дівчині і лінії бездоганної чистоти личка і пропорції тіла й гармонія кольорів.

Навколо ледве чутно дзюрчить вода поперед великої турецької галери.

Скрізь плач і стогін і ридання несмілі поклики слабі на долю марні нарікання і чола схилені в журбі.

Ой місяченьку не світи нікому.

Купало Купало даруй мову рослинам.

 Запалай мені вогнику крилатий полум'ям привітним і незлим.

Ой не шуми луже.

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.

Благословенний будь мій, краю рідний.

 Не стелись, тумане, не шуміть, тополі.

Україно! Ти для мене диво!

Зоре моя вечірняя, зійди над горою.