Моніторинг знань з української мови . 9 клас.

 «Леоніде, — Адріана відірвала обличчя від долоні — а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук).

 «Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).

 «З щастя та горя скувалася доля» — каже людська поговірка(Панас Мирний).

 Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка).

 Важливо не те, як малюю я, а що в тому бачать інші сказав Валерій Я ніколи не стану художником. Я це зрозумів і радий, що зрозумів вчасно (Ю. Мушкетик).

 На шляху, прощаючись, Люба сказала Ти б колись, Михайлику, і до нас заскочив. Ідеш собі з ковзанки, то й заверни в наш двір (М. Стельмах).

 Вмивайся, вмивайся, дитино! квапить мене мати (М. Стельмах).

 Ні, не клич мене, весно, казала я їй, не чаруй і не ваб даремне (Леся Українка).

 Василь сказав батькові, що в новій школі дуже цікаво.

 Мати нагадала Оленці, щоб не спізнитися на урок.

 Бабуся попросила внука, щоб сходив до аптеки за ліками.

 Золота рибка запитала дідуся, чого йому треба.

 — Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі.

— Що? — не второпав спросоння Марусик.

— Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, — важко зітхнув Сашко Циган (В. Нестайко).

 Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки (Остап Вишня).

  «Мушу йти в полонину, Марічко», — сумував Іван заздалегідь (М. Коцюбинський).

  За словами О. С. Мельничука, «основною одиницею мови в усіх мовах є речення».

 кома

 лапки

тире

 двокрапка.

Складним називається таке речення, яке має одну граматичну 

    основу, є поширеним і двоскладним.

  Складним називається таке речення, яке має одну граматичну основу

    і є ускладненим (звертаннями, вставними словами).

 Складним називається таке речення, яке складається з двох чи кількох         

   простих речень, об’єднаних у єдине ціле за змістом та інтонацією.   

  Складним називається таке речення, яке поширене другорядними

   членами.

Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький

 корч сухого ялівцю… (Д.Павличко).

  Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки

  (Д.Павличко). 

 Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од

напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть (Г.Тютюнник).

 Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла 

 (Д.Павличко).

 Складні речення поділяються на сполучникові, безсполучникові та

    речення з різними видами зв’язку.

  Складні речення поділяються на поширені й непоширені.

  Складні речення поділяються на ускладнені й неускладнені.

 Складні речення поділяються на повні й неускладнені.

Сполучники сурядності і підрядності.

  Сполучники, вставні слова, вигуки. 

  Тільки сполучники і сполучні слова.

 Сполучники, сполучні   слова, інтонація.

 Повернулись герої, та не судять, мовчать (Д Павличко).

Чи то настане нічка темна, чи то веселий день шумить (Л.Глібов).

 Діди вмирали, служачи Москві та на свободі оживуть онуки…

  (Д Павличко).   

  Я пробудився, але сон не зник (Д.Павличко).

 У складнопідрядному реченні частини, що мають свої граматичні

   основи, відносно рівноправні.

Складне речення має дві або більше граматичні основи.

  Частини складносурядного речення пов’язані сурядним зв’язком за

  допомогою підрядних сполучників.

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга –

  залежна.  

  Повітря аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і

    там. (М.Красуцький). 

 Тут срібно жебонить синя-синя долинкова вода, я нахиляюсь до

   неї, п’ю її спів і прислухаюсь до шелесту отави (М. Стельмах).

 На іржання білого коня коротким клекотом обізвався лелека –

   клекіт захлинувся в урочистій задумі (В.Дрозд).   

Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї: в садах України

  весною про щастя дзвенять солов’ї (В.Симоненко).  

 Вітер промчав, улігся, і надріччя взялося сивиною (Г.Тютюнник).

  Тугі, кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за

   високо зведені копита й тягли в глибінь (В.Дрозд).  

Повітря аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і

    там. (М.Красуцький). 

 На клумбі цвіли жоржини, чорнобривці, пахло прив’ялим духом

   полину (Є.Гуцало).  

 Нелегко жити, але мусиш жити, стиснувши нерви у міцний кулак

     (М.Луків).  

 На землю сходить ніч, і зоряним рядном вона вкриває все, мов

     ніжною габою (В.Сосюра).   

 Цвітуть сади, духмяно пахне рута, і соловейко спокою не знає. (Є.Гуцало).

  Я на тебе дивлюся щовечора, Києве мій, янтарями живими твій

     килим вечірній розшитий (Д.Луценко).

  Мені треба працювати і працювати, бо ця праця має стати щастям

     моїм і покликанням (В.Шевчук). – Це просте речення з однорідними

     присудками.    

 Ось видніє стіжок сіна, залишений лісником для диких тварин,біля

     стіжка розсипано галуззя (Є.Гуцало). – Частини цього речення

     поєднані безсполучниковим зв'язком.

 Над річкою прошелестіла гайвороняча зграя і знову стало чути густе

     комарине гудіння (Г.Тютюнник). – Це складне речення між

     частинами якого слід поставити кому.      

  Гілля яблунь по садках уже голе-голісіньке, та подекуди, на пізніх

     сортах, іще біліють та рожевіють плоди (Є.Гуцало). – Це

     складнопідрядне речення.      

Єднальних, протиставних, розділових.

 Часових, причинових, мети.

 Умовних, допустових, протиставних.

  Наслідкових, порівняльних, часових.

 Односкладні, двоскладні, повні.

 Повні, неповні, спонукальні.

Поширені і непоширені.

 З’ясувальні, означальні, обставинні.

 Як, якби,хоч, так, що, але.

  Проте, щоб, коли, й, та.

 Бо, тому що, якби,якщо, щоб.

  Для того щоб, як, дарма що, і, зате.

 Як не буде птахів, то і людське серце стане черствим (М. Стельмах).

 І тільки б знати, що немарно в світі цім топтав дорогу, сиву од  

  століть…(Б.Олійник).

 Проведи мене до подвір’я, де тополі – як сурмачі (Б.Олійник).

Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці

  (М.Коцюбинський).

 Нехай не знає втоми та рука, що добре зерно в добру землю сіє…  

   (М.Рильський).

 Навіть не вірилося, що в темряві за тією тишею причаївся цілий фронт  

   (В.Козаченко).

  Мій час пливе так тихо-тихо, як по ставку пливе листок сухий                               

   (Леся Українка).

  Першою думкою у Остапа було довідатися, де вони  (М.Коцюбинський).

 [коли…], (як…),[ ].

 [ ], (як…)(коли…).

  [ , (коли…), (як…), ].   

  (Коли…), [ ], (як…).

  Сьогодні я в морі любові, душа – як у зорях блакить (В. Сосюра).

  З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари (М.Коцюбинський).

 Немов струна з натуженого лука, розлука в серце вдарила моє . (М. Ткач).

   Ще більше, ніж узяв, зумій віддати…(Б. Олійник)

  Додатка.

 Підмета.

  Означення.

 Обставини.

 Вітерець дмухнув забриніли стебельця сіна.

 Літо йде полями і гаями вітер віє і цвіте блакить.

 Одна помилка, зроблена в житті, тебе щораз наздоганя в путі але вона навча  перемагати.

 То шумів зелений лист то в вінку мінився злотом ряст весняний .    

Максим (не)навидить зло і підлість.

Хлопці (не)зчулися , як надійшов вечір.

Старий (не)дочуває на одне вухо.

 Батько (не)має жодної вільної хвилини.

Нехай скриплять важкі состави і даль пливе у білий світ.

Вже листячко кволе на вишнях та сливах світиться.

Приходитиму знов і знов сюди, як ніжний серпень в сонячні сади.

Як хочеться вернутися в село, у світлі стіни маминої хати.

 усміхаєт…ся, розбігаєш…ся, наважуєш…ся

гордиш…ся, граєш…ся, змагаєш…ся

набираєт…ся, чіпляєт…ся, б ҆єт…ся

дивуєш…ся, сердит… ся, стрінет…ся

Віталійович, Василіївна, Павлівна

Ярославич, Миколайовна, Валерійовна

Львівна, Геннадійович, Тарасівна

Сергієвна, Петрович, Ігоревич

будь(хто), який(небудь), чий(небудь)

ні (до)кого, аби(в)якому, будь(за)ким

аби(скільки), де(котрий), будь(де)

аби(в)якому ,чий(небудь), аби(де)

 горе

городній

гірський

згорьований

даруйте

вибачте

пробачте

вибачаюсь

Нехай не черствіють душі людські.

 Не залишайте друзів у біді.      

 У мене не має часу.           

 Незчулися, як зима прийшла.

залицятися

гніватися

мовчати

бешкетувати

забиватися слізьми, наступати на п'яти

битий жук, хвіст собачий

собаку з'їсти, дивитися вовком

мати зуб, носити камінь за пазухою