Мова.11 клас. Відокремлені члени речення.

 Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.

 Єднає нас над кручами Дніпра земля на хліб і сіль багата.

 У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу

перед дідом.

 По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.

 Стоять налиті сонцем дні.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

 І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

 У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

 Побите дощем поле ще й град поб’є.

 Здобутий працею сухар м’якший від дарованого бублика.

Через якийсь час пополуднувавши вся сім’я сиділа під хатою на призьбі.

 Багато грабіжників зазіхало на твої багатства і могутність стольне місто Києве.

 Залякані нарами й нагаями, селяни вдавали тихих і покірних людей, які готові робити всяку роботу, усе, чого тільки забажається панам.

Досвідчений учитель він завжди ретельно готувався до проведення уроків.

 Хлопець досить успішно склав екзамени з усіх предметів у тому числі з математики.

 Часом удень покинувши роботу, вона висовувала з кутка Гафійчину скриню

і переглядала її убоге шуплаття, розгортала вишивані рушники і переводила задуманий погляд на дочку.

 Відтак поправляла на ній намисто обсмикувала сорочку, укладала складки

спідниці і жалібно похитувала головою, змигнувши крадькома сльози.

 Ми знали, що нам доведеться працювати не покладаючи рук.

 Ось уже з’явились мандрівні сліпці збираючи спільну милостиню.

 Жінка, схрестивши руки на грудях, боязко озирнулась, шукаючи дворища, яке б не ощирилось на неї собарнею а дитя недовірливо спідлоба дивилось на неї.

 Зліва на пагорбі оточеному глибоким ровом плавав дерев’яний замок.

 Далі залишилось навхрест зав’язати вузлики і покласти точнісінько так як вони лежали.

Між вишняками раз і вдруге майнула її хустка і вже нема ні жінки ні її

глибоких очей ні дитини з хмелинами кучерів.

 Востаннє глянув на похилену солом’яну хату старенький паркан і сиротливу

постать матері.

 І що це за мода пішла не встигнеш босоніж вискочити з хати одразу сварять

а то й духопелять тебе і називають магометом вариводою лоботрясом.

 Пряме дерево і вмирає стоячи.

 Хлопець вибачившись швидко покинув кімнату.

 Тонкий лист облітаючи з жовтих дерев лягає на плечі.

Наближаючись до своєї хати я якось присмирнів.

 Коні мчали вулицею піднімаючи хмару куряви.

 Ось він Дніпро величний і древній народна українська ріка.

 Арики тобто зрошувальні канали густою сіткою вкрили степ.

Дядько Максим теж залізничник після війни жив під Черкасами.

Чорні вуглинки обрамлених довгими віями великих очей на збліднілому обличчі обпекли Максима зупинили.

У прозорому п’янкому повітрі почепився перший срібний дзвоник весни

крихітний жайворонок.

Ну самі розумієте я полковник призначений польськими властями не міг не

виконати такого наказу.

 І покриті памороззю вуса і злинялі очі і давно зівялі щоки і висохлі руки

старого Потоцького все бентежило пригнічувало лякало.

 Вабили погляд лісові ягоди а саме терен глід ожина шипшина, що я полюбляв з дитинства

 Він знітився скулився приріс до довжелезної масивної лави застеленої

ведмежими хутрами й чекав грози.

Ненажерливий вогонь шматував ще зовсім сонну землю покриту килимом із

торішнього листя.

 Рівний залитий сонцем степ доразу принишк.

 Дніпро розбуджений подихом весни гнівно трусонув могутніми плечима із себе

крижаний панцир зими.

Петро стрункий широкоплечий з русявим чубом і синіми очима стояв серед

хати.

 Гілки дерев мокро блищали зволожені по-весняному.

 Обабіч шляху лежали незнайомі поля перекраяні вузькими довгими нивами.

 Це були неприємні і страшні озера з чорною водою і чорними торф’яними

берегами.

 В хату ввійшов старий Джеря високий тонкий з сивуватими довгими вусами

з нужденним блідим лицем та смутними очима.

 А далі – густо обсаджена липами й осокорами алея.

Усіяна колосками земля пахла соком скошених трав.

 Знесилений кінь зупинився важко дишучи.

Археологи і палеонтологи в глибинах канівських ярів читали, як по відкритій

книзі природи, історію невпинного розвитку життя на планеті Земля.

 Довідавшись про утворення й археологічне минуле гір, що сусідять зі славним

Дніпром, зважтеся на подорож у наш мальовничий край, аби на власні очі побачити кожну з них.

 Пізніше, у шкільні роки, учитель історії на простих прикладах пояснював,

що таке любов до своєї землі.

 Глибоко в душу запали мені слова вчителя, допомагають нести любов до рідного краю через усе життя, поглиблюючи й примножуючи її.

 Осінній ліс, осяяний вранішніми променями сонця, здавався казковим.

Вибудована на тонкій інтуїції і вивірена 100-літнім досвідом, вона з користю прислужиться кожному, у тому числі великою мірою і нам, медикам.

 Зіткнувшись із будь-якими труднощами знаходиш в них чисту радість. (Нік Вуйчич)

 Доглядаючи за серцем, турбуєшся про майбутнє.

Прочитавши роман, я полинула в моторошний світ пригод.

Віднайшовши героїчний життєвий ідеал нація не боїться вже ніяких фізичних ударів. (Олег Ольжич)

 Кров пролита для великої мети не засихає. (Народна творчість)

 Звірившись на море ти перестаєш належати сам собі. (Григорій Сковорода)

 Інколи людина шукає у всіх недоліки окрім себе.

Ти не можеш віднайти жодного друга не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів. ( Г.Сковорода)

 І що це за мода пішла не встигнеш босоніж вискочити з хати одразу сварять, а то й духопелять тебе і називають магометом вариводою лоботрясом.

 Щасливі та втомлені діти згадували про всі екскурсії з теплотою.

 Замість помогти Олесь сів на лавці та мовчав.

Сухобрусові дочки Олена та Ївга мовчали та озиралися.

дієприкметниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ не відокремлюється на письмі комами, бо стоїть перед означуваним словом іменником.

дієприкметниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ відокремлюється на письмі комами, бо має додаткове значення обставини.

 дієприкметниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ відокремлюється на письмі комами, бо стоїть перед означуваним словом займенником.

 дієприслівниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ відокремлюється на письмі комами, бо стосується іменника власної назви.

відокремленим додатком

 відокремленою прикладкою

 відокремленою обставиною

 відокремленим означенням

 однорідними членами речення

чекаючи вчителя

 їхній друг та помічник

 осліплений яскравим сонцем

 і очікує на учителя

Працюючи тиждень, ремонт був завершений.

 Учні, подорожуючи старовинним містом Лева, були втомлені, однак щасливі.

 Вражений словами вчителя, Денис захопився історією рідного краю.

 Незважаючи на спекотну погоду, молодь лаштувалася на зустріч із рок-музикантами.

 Досвідчений тесля, на прізвисько Кухар, справлявся з деревом, як мати з дитям.

Ростуть міста, яким немилий світ.

 Народ, що вільним став, ніхто не зломить. (В. Сосюра)

 Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало. (І. Нечуй-Левицький)

 Як радію за ту я людину, що загублену радість знайшла. (В. Сосюра)

  Співають усі, за винятком Ліни Яцуби, дочки відставника…

  Незважаючи на вітрець, робилося душно.

Звучав потемнілий дзвін, пудів на тридцять.  

У лісі, опріч мене, є ще хтось.

Люблю всі ягоди, особливо персики,

На сході троянди світання в хитанні гілок золотих.

І вірші, і щастя — усе суєта, окрім золотистої чашечки кави

Ночвами моря не перепливеш.

Відчувши фальш у його голосі Оксана на якийсь час замовкла і задумалася.

Все життя відпрацювавши на заводі він не міг всидіти на місці.

Задумавшись він і не помітив як ноги самі принесли його до того будинку.

Поранений солдат пробігаючи повз окопчик побачив жінку з щойно народженою дитиною, яка благала допомоги.

Годі вже сидіти склавши руки,

Довго стояв чекаючи,

Уранці прокинувшись ми бігли до озера вмиватись,

Батько провівши нас взявся до роботи,

на нас війнув теплий вітерець.

ми були приголомшені красою весняного буйноцвіття.

серце сповнюється радістю і спокоєм.

земля дихала спокоєм