Мовленнєва діяльність. Читання вголос

Так трапилося, що найбільше пам’яток, пов’язаних з ім’ям гетьмана Хмельницького, сьогодні є власністю музеїв Польщі. На особливу увагу заслуговують нагай, шабля та два кубки Богдана, що зберігаються в Національному музеї у Кракові. Спробуймо простежити історію цих пам’яток. 1801 р. в польському місті Пулавах було відкрито музей «Святині пам’яті». З легкої руки власниці демонстрованої тут колекції княжни Ізабелли Чарторизької, музей набув назви «Святині Сивіли». Нагадаємо, що сивіли – це давньогрецькі мандрівні пророчиці, а фразеологізм сивілині книги означає пророцтво. Призначення заснованого княжною музею підкреслювалося викарбуваним над вхідними дверима гаслом «Минуле – майбутньому». За задумом княжни, музейне зібрання мало прислужитися порятунку національних святинь та пам’яток культури в умовах ліквідації державної самостійності Польщі. Княжна Чарторизька, безперечно, була наділена відчуттям старовини та непересічним смаком. Для своєї колекції їй вдалося придбати крісло Шекспіра, порохівницю короля Генріха VІІІ, дещо з речей Олівера Кромвеля та капітана Кука. Саме в цій дбайливо дібраній усесвітньо відомій збірці реліквій зберігались особисті речі Богдана Хмельницького: нагай, шабля та дві чаші. Якщо деталізувати опис нагая, то передовсім вражає масивність цієї речі. Так переріз держака сягає близько 4-х см, а загальна довжина (включаючи розміри бича) – понад 1м. Держак виготовлено з неошкуреного вишневого дерева й оповито пасом із волової шкіри. Бич являє собою плетиво з сириці, всередині наповнене волоссям. Нагай зберігся добре. Так само, як і кілька сторіч тому, він зберігає ознаки сили й твердості, властиві його видатному власнику. Зрозуміло, що найпильнішу увагу привертає гетьманова шабля. Довжина її леза – 87, 4 см, ширина поблизу руків’я – 5, 3 см, висота руків’я – 12 см. На лезі золотом викарбовано портрет особи з булавою у правиці та напис: «Що під Зборовом, Збаражем слави зробили ( інші під Берестечком нагло втратили )не було на ляхів своїх пориватися ( і з Берестечка зараз в скок утікати ) тобі в нашій славі не було утрати. 1652». Наявність дати атрибутує пам’ятку серединою ХVІІІ ст. й слугує вагомим аргументом на користь припущення належності зброї гетьману Хмельницькому. Тільки Богдан – переможець у битвах під Зборовом та Збаражем й відсутній під Берестечком цілком заслужено міг приписувати собі славу перемог і, водночас, з гірким докором собі й оточенню згадувати про поразку під Берестечком. Як розуміти вираз «...не було на ляхів своїх пориватися»? Можливо, в цій фразі міститься докір козацькій голоті, яка у битві під Берестечком виявила особливу недовіру до козацької старшини, серед якої було чимало української та польської шляхти ( «ляхів своїх»), і своєю панічною втечею («в скок утікати») поглибила поразку козацького війська. Чий портрет вигравірувано на лезі шаблі? Логічно припустити, що на зброї зображено її власника. Зауважимо, що замовити карбування золотом власного портрета на особистій зброї могла дозволити собі тільки людина заможна, що належала до найвищого суспільного стану. Проте спеціальні дослідження щодо належності шаблі належить здійснити в майбутньому. Загальний стан пам’ятки доводиться визнати як невтішний: чимала частина поверхні знищена іржею, лезо у багатьох місцях надщерблене. Причиною такого стану пам’ятки є умови її зберігання. З поразкою польського повстання проти російського царизму (1831 р), остерігаючись вилучення національних святинь з боку царської влади, княжна Ізабелла Чарторизька залишила Пулави та вивезла деякі речі колекції до маєтку у Галичині, яка входила на той час до складу Австро-Угорщини. Речі, які не вдалося вивезти, були розпорошені між різними таємними схованками. Найбільш ризикованим, зрозуміло, було переховування зброї, яка у воєнному протистоянні цілком могла бути використана за прямим призначенням. Тому її місцезнаходження перебувало у великій таємниці. Науковці з’ясували: зброю, зокрема холодну, було замуровано в отворах вікон палацу Замойських у Клеменсові. Цілком вірогідно, що шабля Хмельницького могла знаходитись саме серед цих речей. Конспірація була настільки ретельною, що про схованку незабаром забули. Зброю було випадково виявлено під час перебудови палацу через 30 років, звісно, в поганому стані. Лише через 5 років зброя із колекції Чарторийських потрапила до Кракова. Перший з-поміж двох кубків гетьмана – срібний і датується ХVІІ ст. Його простота навіює картини невибагливого побуту козаків. На кубку також наявний портрет його власника. І шабля, і кубок свого часу були пожертвувані гетьманом Сокальському костьолу. Потім обидві пам’ятки зберігалися у Порицькій бібліотеці, а вже звідти потрапили до Пулави. Другий кубок виготовлено зі слонової кістки, позолоченого срібла та прикрашено перлинами. За ніжки йому правлять профільні зображення трьох левів. Вигадливий рослинний орнамент оздоблення свідчить про неабиякі мистецькі смаки замовника. Загальна вага кубка 855г. Переконливих підтверджень належності кубка гетьманові не існує. Втім, коштовна річ могла бути подарована Хмельницькому власником особисто або піднесена кимось із козаків як воєнний трофей. Особисті речі гетьмана є важливим джерелом відтворення його історичного портрета. Вони незамінні при створенні історичних полотен, творів літератури, кіно. Музейні експонати нададуть цінні відомості дослідникам іконографії, зброєзнавства, історії побуту й ремесел. Знайомство з особистими речами історичної особи, а через них – і з їхнім володарем, підтверджують слова давньоримського поета Вергілія: «І речі мають свої сльози, через них людські долі вражають серця».

ЗАПИТАННЯ

1. Музей "Святині пам’яті” 1801 р було відкрито у польському місті : 

Над вхідними дверима музею містилося гасло: 

Музейне зібрання мало прислужитися порятунку національних святинь та пам’яток культури в умовах 

Власницею покладеної в основу музейного зібрання колекції реліквій була:

У збірці експонованих у музеї реліквій зберігались особисті речі Богдана Хмельницького

У написі на лезі шаблі згадано битви біля таких міст

Вираз "І речі мають свої сльози, через них людські долі вражають серця” належить: