Мовні аспекти вивчення речення (граматична основа, види речень).

Я і ти – два світи у безмежному Божомі небі.

Ми з братом щиро любилися зроду, змалку.

В нічну розвідку пішло четверо.

„Лісова пісня” Лесі Українки глибоко хвилює читачів і глядачів.

Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги несмертельні.

Поетичність жила в слові, і слово було немислиме без неї, як немислима річка без води, повноводність – без глибини, душа – без дихання.

Думав я, що в кожнім серці є сьогодні, вчора, завтра.

Розсипає в прах піраміди, а зерно колоситься, і минають століття, зникають народи, тільки зерно залишається.

 Віруси менші, а бактерії більші за розміром.

Давайте обгородимо мурашник!

Які плодові дерева ти знаєш?

Діти турбуються про нашу планету.

Мамо, допоможи, будь ласка!

Чи економно ти використовуєш воду?

Оленко, позич, будь ласка, лінійку.

Яка чудова наша природа.

Літо й досі не здається.

Осінь сіла відпочити.

3 журбою радість обнялися.

Ранки стають морозними.

Ще сонячні промені сплять.

Не все пробачить можна і забути.

Сусіди почали бити тривогу.

Сиплеться і сиплеться осіннє листя.

Трохи вище від ставка — млин.

Навколо тільки дрімучий тютюн і мак.

У долині — луки, трави по пояс.

В полях — озера талої води.

Лиш боротись — значить жить.

І сниться їй, бджолі, цариця — Велика Спека Степова.

З вогню — у ніч, назустріч тиші, зірвались ми, як пізній дим.

В городі тиша й мовчазний передзвін сердець.

Зліва, на пагорбі, оточеному глибоким ровом, палав дерев’яний замок.

Микола, замість панського лану, вийшов на своє поле.

Полум’я охопило місток, перекинутий через річку.

Газ має велике значення як паливо для промисловості.

Колись наш пращур теж напевно зупинявся на Київській горі й навіки вподобав це місце.

Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду – і може більше не прийду.

Повірте мені остаточно, бо сьогодні я маю винести з лабораторії кінескопи.

Треба пакуватись, а тут як на лихо приїхав Мишанецький.

Але захопившись красою теплого ранку я проґавив кілька разів рибу і перестав стежити за поплавцями.

Раптом ця красива пташка хлюпнула у воду, сховалась на мить і зразу вихопившись помчала над водою з різким свистом, схожа на синю стрілу.

Городяни замкнулися в місті, і, маючи великі запаси продуктів, стали до захисту зі зброєю в руках.

Розбуджений подихом весни Дніпро гнівно трусонув могутніми плечима й скинув із себе крижаний панцир зими.

Кріпак, незграба, злидень, гайдамака... Чи це не ти?

Шофер, літній чолов’яга, мав атлетичну будову тіла.

Ось тобі яблуко червонобоке, Старший мій сину Микитко.

Не одна доріжка в чистім полі нашому Миколі.