Повторення. Розділові знаки в простому реченні

звертанням

другорядними членами речення

відокремленими членами речення

цитатами

однорідними членами речення

підрядною частиною

вставними словами

Коли виникла пожежа вдома у сусідів у будинку чи надворі, повідом дорослих і виклич службу пожежної охорони.

Чекай на громадський транспорт на зупинках і тротуарах.

Зупинись прислухайся уважно оглянь дорогу!

Автобус тролейбус трамвай маршрутне таксі називають наземним транспортом.

Усе мені здається, що ось-ось якесь нещастя... (І. Франко).

Здається ти й позаторік тут був та капості мені робив?.. (Л. Глібов).

Мені здається твої очі в мою душу світять з вишини (В. Сосюра).

Люблю я бродити по лісі, слухати далекий шум дерев, коли здається, що кожне дерево шумить на свій мотив, на свій лад (О. Копиленко).

Толерантність — важлива риса сьогодення.

Світ стає все більш різноманітним.

Люди мають різні погляди, позицію, думку.

Усім звісно важливо навчитись приймати цей факт. Кожна людина унікальна.

Бачення іншої людини заслуговує на повагу та прийняття, навіть якщо воно відрізняється від вашого.

означення

додаток

прикладка

обставина

прикладка

означення

додаток

обставина

обставина

означення

прикладка

додаток

додаток

обставина

прикладка

означення

Щоб вам, мої рідні, щасливо вік звікувати...

Який, ти світе, теплий і широкий!

 Гей, ви грізні чорні хмари! Я на вас збираю чари...

Вона вас любила рожевії квіти, і про вашу долю любила співати.

 Дні летять повні сонця й музики.

Стрункі білі берізки соромливо ховалися за дубами.

У яснім покрові в короні зір виходить ніч.

Мені дитино мила дорожча воля ніж зерно твоє!  

Шарахнувся врізнобіч люд, розступаючись перед баскими кіньми.

За вікном згори було видно шуміло вирувало залите сонцем місто.

Десь далеко мабуть під Черніговом глухо гули гармати.

Нікого  тут крім мене й господині.

Ой дівчино шумить гай.

Не сумуй вербо моя похила що багряним листям одшуміла осені пора.

Понеси мене на крилах радосте моя.

Старі дуби спасибі вам за осінь.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом жадібно почав їсти.

Він прибіг додому і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому, і схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Він прибіг додому і, схопивши булку з маслом, жадібно почав їсти.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків

Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

По відході Соломії Остап почув себе відрізаним од світу од людей

Тихо й непомітно вилазив він із комишів і ставав перед Остапом, згорнувши руки

Сивий дід гріє свою бороду біля вогню і слухає розмову вітру.

Соломія напоїла Остапа й обмила його рану.

Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Усе геніальне просте.

Собор як свіча.

Мова не полова.

Мова одяг думок.

Ти втілення добра.

Мої слова не зброя, а ридання. 

Двічі по два чотири.

Душа моя пустка холодна й німа. 

 Відчути в окопі живу душу біля себе це справжнє щастя. 

Ці квіти спогади про світлі дні.