НАЗИВНЕ РЕЧЕННЯ

А  Ми зустрілися з тобою після довгої розлуки. Після битви, після бою, після щастя, після муки (Л. Дмитерко).

Б  А в печері ані золота, ані срібла, ані каміння дорогого (Марко Вовчок).

В  У подолян бурякозбирання — другі жнива (М. Подолян).

Г  Тихо. В повітрі — ні руху! (В. Сосюра)

Д  Тиша в саду. Яблука. Сонця плями. І спокій такий на серці, немов посміхнулась мама (Л. Талалай).

А  Твій скальпель. І моє перо. Страждання. Віра. Зло. Добро. Необорима бистрина, днів миготіння пелюсткове (Н. Кащук).

Б  Вважай на час. Ніщо не є скоріше (Т. Севернюк).

В  Ми всі в цім світі грішні (Т. Севернюк).

Г  Ну й ти ж таки! Хто ж так говорить з гостем? (Леся Українка)

Д  Маю в серці Великдень, маю свято в очах (Т. Севернюк).

А  Де один панує, там сотня бідує (Народна творчість).

Б  Місячно. Тихо. А в тиші — я пізнаю себе іншим (М. Сингаївський).

В  Слова бувають розмаїті: є слово-срібло, є мідяк, є птах, що випустиш із кліті і не спіймаєш вже ніяк (І. Гнатюк).

Г  Будинок в стилі бароко. Світло гратчастих вікон (Г. Тарасюк).

Д  То — наше слово, то — щоденне чудо... (Д. Павличко)

А  Батько і мати... У долі дитячій треба, щоб кривди між них не було (В. Крищенко).

Б  У білої заздрості — біла печаль, у чорної — чорний весь світ (А. Демиденко).

В  Було містечко... А підходиш ближче — нема нічого (Л. Костенко).

Г  Над малям і Кирилом — німб (В. Лучук).

Д  Самих колодязів замало. Ставків би ще (М. Рильський).

А  Стою. Дивлюся на дніпровські схили (Л. Костенко).

Б  У білої заздрості — щирість в очах, у чорної — схована злість (А. Демиденко).

В  Буде буря. Буйний вітер свище (С. Гординський).

Г  Ти виграв. Поникли чари. Ні стиснутих рук, ні сліз (Т. Севернюк).

Д  Піски та піски. Ані деревця, ані зеленого кущика (О. Іваненко).

А  Нічого кращого за траву і наївні веселі кульбабки... (Г. Тарасюк)

Б  Велике дерево поволі росте (Народна творчість).

В  Життя моє — квітник, у ньому рослин багато (Ю. Дмитренко).

Г  Час — не хвилини, час — віки і вічність (Л. Костенко).

Д  Тиша. Тиша. Вітер жито колише (В. Швець).

А  Отак би завжди — без парадності (В. Базилевський).

Б  Околиця міста. Горіховий гай (В. Базилевський).

В  Ніяких рук і нічиїх сердець, ти сам-один в шумному многолюдді (М. Ситник).

Г  Пахне злегле сіно (В. Швець).

Д  Прекрасна усмішка весни, немов людські найкращі сни (М. Терещенко).

А  Була то, правду кажучи, звичайна крамарська буда, яких безліч в Італії (Леся Українка).

Б  Була зима. Якраз після Водохреща (Л. Костенко).

В  За все в житті — ціна сповна. За кожну мить. За кожен подих! (А. Демиденко)

Г  Згубіться, брехуни, в своїй брехні, помріть у фарисействі, фарисеї! (Д. Павличко)

Д  Сніг і вітер. Ніч зимова (В. Сосюра).

А  Ось у який час подали ми, товариші, руку на братство, на товариство (О. Довженко).

Б  Материнські недоспані ночі, колискової ніжність свята і, як промінь в розплющені очі, днів дитячих пора золота (Р. Братунь).

В  Ось мати. На руках дитина плаче (В. Швець).

Г  Все те таїлось на душі, гнітило... Ось воно і прорвалося (Панас Мирний).

Д  «Так ось який ти, Маковею!» (О. Гончар)

А  Хліб, картопля, соняшник — нічого цього не було б без сонця (З часопису).

Б  Сонце! Нам у кров хлюпни збудження весни! (П. Тичина)

В  Яка висока і густа трава! (Ю. Смолич)

Г  Навіщо спогади? Нащо слова? (М. Рильський)

Д  Життя і смерть! І вічний бій між ними, вічний бій (Л. Талалай).

А  Вечоріє.

Б  Маленька хатинка біля річки.

В  Радісні, усміхнені обличчя, веселі очі.

Г  Мені дуже весело.

Д  Дні прекрасні.

А  Прозорий гай. Тремтячий лист. Осіння світла акварель.

Б  Високі айстри, небо синє, твій погляд, милий і ясний.

В  Холодний вітер. Сніг. Сузір’я Лебідь, розпластане над нами в вишині.

Г  Як пишно квітка лотоса цвіте, Яка жагуча врода у тюльпана,

Яке в ромашки серце золоте, Яка троянда горда і духмяна!

Д  Перші матері слова. Перша пісня колискова.