НЕОЗНАЧЕНО-ОСОБОВЕ РЕЧЕННЯ Інклюзія

А Ти вже йдеш. Дорога в гори. Опадає м’яти лист. Скрипка. Вітер. Осокори. Ще повернешся колись? (В. Китайгородська)

Б Вуглям полотна не білять (Народна творчість).

В — Мене били і називали злодієм (Р. Іваничук).

А  Ні, не безсило ждати — назустріч сонцю іти (Р. Братунь).

Б  Бажав би я єдиного в житті: на гонах цих упасти у труді і знов піднятись — колосом на ниві (В. Колодій).

В Нас чекають, нас знають, нас люблять, нам вірять, нас ждуть (С. Галябарда).

А  Отак і вам зробити, друзі, треба, — сказав тоді схвильований Тарас, — землі і волі не чекайте з неба, ніхто її не виборе для вас... (Г. Донець)

Б  Найважче виривать бур'ян. Не вирвеш — захаращить лан (А. Кацнельсон).

В  І хто б не трапивсь на обійстя — своя людина чи чужа, та їй ніколи в руки вістрям не подадуть у нас ножа (Є. Летюк).

А  На життєві йдучи видноколи, не розтратьте найкращих чуттів. Будьте гідні рідної школи, будьте гідні своїх вчителів! (Б. Мельничук)

Б  П’ятьох старшин козацьких розп’яли (Л. Костенко).

В Ой, ні човна, ні порома. Ночувати мушу вдома (Народна творчість).

А  Степан: се правда, не рятуйте квітки в темниці... (Леся Українка)

Б  Нам найбільше аплодували. Бо ми були свої і добре знані (А. Камінчук).

В  Підлітки... Скільки тривог переживають матері й педагоги, вимовляючи це слово (В. Сухомлинський).

А  Місто, заводи і села, юних вітайте — ідуть! (П. Усенко)

Б  Щасливі щастя не шукають (Народна творчість).

В.  У тридцять три розіп’яли Христа. Розіп’яли у тридцять третім Україну (В. Василашко).