Неозначено-особові речення

Жду ласкавої оповіді на цей лист.

Над лиманом білять синім, білять білим над лиманом.

Вчи дітей не страшкою, а ласкою.

В океані води не зміряєш.

До гори вийдеш, а з гори зійдеш.

Гарно так у таку пору в полі.

Посадили над козаком явір та калину.

Яшкові не спалося.

Доберемося за три годиночки за стонадцять верст до родиночки.

Мої любі, до мене ходіть!

На ланах співають ще не часто.

Разом ходімо в майбутнє.

Сонця решетом не вхопиш.

Город було засаджено всякою всячиною.

На полях поміж дубами викосили траву.

Не зоравши, не посієш.

Не виливай каламутну воду, доки чисту не знайдеш.

Зачерствілі очищуймо душі!

Весною в селі встають рано.

Вчись не до старості, а до смерті.

Пройдено багато сіл, містечок, хуторів.

З усіх садків пахло нагрітою на сонці корою дерев, набубнявілими бруньками.

Продавали за маєтки волю.

Сльозам немає влади.

Недарма бузьків у народі називають священними.

Сьогодні чогось не спалося хлопцеві.

Світлішає в житті і на душі.

Без труда нема плода.

Вже не боронять волю булавою.

Пахло в повітрі торішнім листом.

Іду на зустріч з річкою Хорол.

Надішліть, будь ласка, перелік завдань до іспиту.

В чистій любові до краю ти нас, Боже, зрости.

До Харкова під'їжджали вночі.

Від своєї тіні не сховаєшся.

Не можу сьогодні чекати.

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Вузький, похмурий, безконечно довгий коридор.

Дихали найдорожчим у світі чистим степовим повітрям.

Сонця за садком і будинком уже не видно.

Дихаю найдорожчим у світі чистим степовим повітрям.

Не бий на сполох в невідлитий дзвін.

Було дуже образливо, боляче, гірко.

Презентацію підготували вчора.

Треба полити гарбузи, кавуни, огірки.

Найсмачніші кавуни вирощують у Херсоні.

Виконую завдання.

З полови хліба не спечеш.