ОБСТАВИНА

Од переляку на його лобі виступив холодний піт.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок. 

Палаюче сонце висить над степом.

3 дев'ятої ранку до шостої вечора вони старанно переконують. 

Між осик білих по траві стежки навхрест переплутались.  

Повітря дрижало від грому пострілів.

Сергій оглянувся довкола і довго дивився на березневу ніч. 

Тим часом трапилась несподівана подія. 

Надвечір хмари опустились нижче.    

Людина приходить в життя для щастя.

Серед подвір'їв над колодязями дрімають журавлі.  

3 голоду та холоду й півень не співає.

Залишки сірих хмар відпливали непомітно на північ.  

Вночі дощ ясний послав нам щиру благостиню.

Непорушно величаво застиг посеред неба місяць.  

Був Микола від щастя п'яний.

Стежки зміяться глибоко в житі. 

Сонце все нижче опускалося до землі.

Хворий зблід від нестерпного болю.  

Навколо тихо бринів золотий півсон передосіннього степу. 

На чужій ниві все ліпша пшениця.   

Коли старанно косять, то сіна взимку не просять.

Сій овес у грязь, то будеш князь.  

Капуста ще на грядці, а ти вже на голубці зуби гостриш.

Взимку літа не доженеш.      

Порожній колос вище над усіх стоїть.

Січень січе та й морозить, ґазда з лісу дрова возить. 

На годину опізнився — за рік не доженеш.

В дощ хату не покривають, а в погоду й сама не капає.  

На льоду тільки дурний хату ставить.

Сій просо густо — у дітей не буде пусто. 

Не голодна корова, як під ногами солома. 

Кожний пес перед своїм порогом сміливий.

До Благовіщення зими не лай, а саней не ховай.

До Покрови думай про пашу для корови.

3 вовком жити — по-вовчому вити.

Молодого коня не впряжеш у гнилі голоблі.

Трясе цап бороду, бо так привик змолоду.

Треба йому ще сім літ свині пасти.     

Силою колодязь копати — води не пити. 

Лихий гість і господаря з хати вижене.

На Івана Богослова хто не посіяв жита, не варт і доброго слова.

На зло моїй жінці — нехай мене б'ють.  

В кожній неправді є половина правди. 

Не жалкуй на сусіда, коли сам спиш до обіду. 

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

За компанію і циган повісився.  

В пригоді пізнавай приятеля. 

У ворожки лікуватись — без здоров'я остатись.  

В тихому болоті чорти плодяться.

Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.

На словах милості просить, а за халявою ніж носить. 

Пішов посол та й упав у розсол.  

У чужій руці завжди шматок більший.

Не ходи в воду за птицею, а в ліс за рибою.

Посеред зими льоду не випросиш у куми.

Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.  

Не носи сміття під чужу хату.

Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться.    

Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа. 

Його й муха крилом вб'є.   

Дощі випадали щоденно.  

Цвіли під вікнами мальви.

Боржник весело бере, а сумно віддає.  

Враз угорі над смутком обізвались бентежні звуки.

Сонно хлюпала річка.

Наляканий кіт прожогом вискочив із темного під'їзду.  

Поволі загусають сутінки над полями.

Василева мати йшла на станцію по воду.

Попід ворітьми гралися діти. 

Дніпро розливається не щовесни.

Після бійки кулаками не махають. 

Надвечір хмари опустились нижче.   

В долинах вранці стелиться туман.

Увечері дмухнув теплий вологий вітер.  

У небі інколи пропливають білі пухнасті крижини хмар.

Ключі від щастя у наших руках. 

Сергій повільно піднявся трапом.

Після дощу багряніють черешні. 

На пагорбах росли стрункі смереки й кипариси.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.    

Ми у грозах радісно зростали.

Між тополями висвічує водами ла­гідний Серет.

До вечора вони не розмовляли між собою. 

І собака взимку про хату думає.   

Від березневих дощів земля квітне.

Людина приходить в життя для щастя.  

Добра праця ніколи не пропадає. 

По садах їде гордовито осінь на баскім коні. 

На пораду вересень покличе всю старшину лісу і степів.

При дорогах соняшники зацвітають сонячно. 

Смугасті таємничі тіні нишком блукали галявиною.

3 театрів і кав'ярень зникали останні постаті людей. 

День у день на вершинах снують холодні тумани.

Вітер тихо гойдає засніжені квітами віти. 

Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів.