ОБСТАВИНА

Між осик білих по траві стежки навхрест переплутались.  

Повітря дрижало від грому пострілів.

Сергій оглянувся довкола і довго дивився на березневу ніч. 

Тим часом трапилась несподівана подія. 

Стежки зміяться глибоко в житі. 

Сонце все нижче опускалося до землі.

Хворий зблід від нестерпного болю.  

Навколо тихо бринів золотий півсон передосіннього степу. 

На чужій ниві все ліпша пшениця.   

Коли старанно косять, то сіна взимку не просять.

Сій овес у грязь, то будеш князь.  

Капуста ще на грядці, а ти вже на голубці зуби гостриш.

Взимку літа не доженеш.      

Порожній колос вище над усіх стоїть.

Січень січе та й морозить, ґазда з лісу дрова возить. 

На годину опізнився — за рік не доженеш.

Лихий гість і господаря з хати вижене.

На Івана Богослова хто не посіяв жита, не варт і доброго слова.

На зло моїй жінці — нехай мене б'ють.  

В кожній неправді є половина правди. 

Не жалкуй на сусіда, коли сам спиш до обіду. 

Дружба родиться в біді, а гартується в труді.

За компанію і циган повісився.  

В пригоді пізнавай приятеля. 

Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе.  

Не носи сміття під чужу хату.

Колос повний до землі гнеться, а пустий угору дереться.    

Хто святкує на Пилипа, той буде голий, як липа. 

Його й муха крилом вб'є.   

Дощі випадали щоденно.  

Цвіли під вікнами мальви.

Боржник весело бере, а сумно віддає.  

Ключі від щастя у наших руках. 

Сергій повільно піднявся трапом.

Після дощу багряніють черешні. 

На пагорбах росли стрункі смереки й кипариси.

Бурлаки завернули в яр на відпочинок.    

Ми у грозах радісно зростали.

Між тополями висвічує водами ла­гідний Серет.

До вечора вони не розмовляли між собою. 

3 театрів і кав'ярень зникали останні постаті людей. 

День у день на вершинах снують холодні тумани.

Вітер тихо гойдає засніжені квітами віти. 

Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів.