однорідні члени речення

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Парк прикрашають статуї, фонтани, альтанки.

Вітер у гаї нагинає лозу й тополю.

За лісом сходило сонце й розсіювало біле плетиво хмар.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить.

Шумить, і шепче, і тривожить зрадливий дощ.

Справжні чудеса можна побачити уві сні або в казці.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Часом сниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

Обов'язковість, уважність, відповідальність - риси успішних людей.

Ховає час печаль і сум за грати.

Людина, птиця і бджода люблять погожу днину.

А тим часом місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море.

То шумів зелений лист, то в вінку мінився злотом ряст весняний...

Вітер колихав хвилі на воді, але з часом навіть гнав хмурі брижі.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

Тополі й пальми, кедри й осокори тебе зустрінуть з висоти.

Дівчата збирали по лугах і васильки, і рожу, і сокирки.

Повторювані слова є однорідними членами.

Однорідні члени речення можуть поєднуватися тільки сполучниковим зв'язком.

Однорідні члени відповідають на одне й те саме питання і стосуються одного члена речення.

Однорідними членами речення бувають тільки підмети, присудки й додатки.

У конференції взяли участь не тільки вчителі, а й учні.

Я живу у світі любові, до людей, до землі, до квітів.

Ми маємо право на сум, і любов, на сонце, і трави.

А я стаю багатшим і чистішим, радію сонцю, росам і траві.

Теплий краплистий дощ застав і птахів і людей серед поля.

Любов і ласка, ненависть і гнів спалахують в рядках.

Воля пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна.

Хтось невидимим смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипка.

Старезні дерева стоять біля дороги і пахнуть хлібом.

Ще не вмерла України і слава, і воля.

Сашко увійшов, постояв збоку і рішуче попрямував до столу.

А кожен з нас і плаче, і сміється в обіймах днів.

Пахне мова м'ятою і цвітом, чебрецем і суничним літом.

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре!

Іде Котигорошко тим лісом, іде та йде.