Однорідні члени речення

Життя було усюди і на землі і у воді і в повітрі.

І все поволі зникає море скелі земля.

Земля вода усе поснуло.

У кімнаті було прохолодно і затишно.

Ясна смуга на воді все ширшає більшає та довшає.

А життя було усюди і на землі і у воді і в повітрі.

Чорниці суниці виноград ці ягоди полюбляє лисиця.

Пахло ягодами, зіллям, зеленими яблуками і медом.

Десь далеко було чути цвірінчання сойки, снігурів та постукування дятла.

Впевнено, швидко, й поважно стрибали сойки.

У парку було дуже багато і круків, і ворон, і дроздів.

Усе навколо: сад, город, траву на подвір'ї - вкрила краплиста роса.

За городом срібною гладінню розлився ставок, за ставком верби до води похилилися, за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер, небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним полиском.

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

 Моя мати ще в дитинстві навчила мене любить роси, квіти, трави.

Легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’ята, маковий цвіт, осінній город, калина - чудовий пейзаж розлягався переді мною.

Людина має бути не тільки здоровою, а й розумною.

Учитель буде відсутній сьогодні й завтра. 

У неділю збираємося піти на ковзанку та в кіно. 

Лебеді й дикі гуси повертаються з вирію до рідного краю, до знайомих місць.

Минуло вже декілька днів і ночей, а його досі немає. 

На парті лежали купка зошитів та пенал. 

Усе збіглося на один день: і приїзд Марійки, і сватання Михайла, і знайомство наших батьків. 

На подвір'ї гралися двоє щенят і кошеня. 

Хочеться побачити море і гори.

Жито, пшениця й овес все разом поспіло й присохло. 

Вона завжди приносила з дому смачну їжу пиріжки, перепічки, коржі .... 

А у Дем’яна страва добрая була і маслечко, і сало, і сметана.

Хлопцеві кортіло потримати в руках батьків інструмент ножівку, долото, гибель. 

Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

З берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає.

Понад морями пролягають тіні журби й тривоги, спогадів і снів. 

Посаджене матір’ю насіння зійде, зацвіте, закрасується, перев’ється по всьому городі.

І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в тім світі.

Ген на березі темніли кущі верболозу, стіжки сіна та забутий кимось човен.

Сонце залило своїм промінням тихе плесо річки, піщаний берег, кучеряві верби. 

присудком

додатком

підметом

обставиною

Осінь стояла напрочуд погожа й тепла.

Степові волошки дивляться на нас із трави похитують своїми голівками і манять до себе.

Я люблю і весну і літо.

Налетів сильний і холодний вітер і зірвав з клена останні листочки.

Ніщо життя не стишить: ні постріли, ні зрада, ні підступ, ні трутизна продажної душі.

Я пам'ятаю мамині казки, пісні, й до болю рідне слово.

Велетенські хвилі набігали на берег, обламували його, й підмивали прибережні дерева та кущі .

Кілька разів збирався Мишко прийти в сад на світанку, та не міг подолати лінощів.

1

2

3

4

Популяризуймо українську книгу, малярське мистецтво, давню та сучасну музику, блискучу виконавську майстерність наших артистів, співочих ансамблів та хорів!

Над Россю, Дніпром і Сулою в задумі шепочуть гаї. 

Наша література спроможна творити значне, довговічне.

Все здавалось прекрасним і простим: вітер, хвилі і сонце. 

 Все приймало незвичайний, казковий характер.

Місяць під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим, чарівним огнем. 

Нап’юся ще солодкого настою тих молодих вишневих вечорів. 

Аж ось наступила темна, глуха ніч. 

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий.

 Маска ховає обличчя, але не ховає очей. .

Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти ворожнечу.

Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули.

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви!

Колонний безсонний смерековий зал.

прислуховуючись до навколишніх звуків.

мов блискавка серед ясного неба.

і вирвав кінець повода.

зляканий незвичайними звуками і химерними тінями.

і терпко запахли.

немов комусь погрожуючи.

і запахли низовинням, росою і ніччю.

порушуючи спокій долини.

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

Вечірнє сонце, дякую за день! Вечірнє сонце, дякую за втому.

Сиплеться, сиплеться, сиплеться тихою мрією сніг.

Подякував козак за пораду, повернув коня і сховавсь поза деревом.

Коло хати ріс невеликий старий садочок.

Внизу під нами глибока зелена долина.

З кутків на гостей дикувато світили очима чорні замурзані діти.

Маленького кучерявого хлопця ніхто не впізнав би нині.

І тліє все в попелищі - і радість, і труд, і піт.

Скрізь: і в світлицях у Колодія, і на подвір`ї - сидить поза столами городова козацька старшина з запорожцями.

Ні спека дня, ні бурі, ні морози, ніщо не вб`є любов мою живу!

Багато поетів а саме Б.Олійник, Л.Костенко, П.Тичина - оспівували давню й нову красу Києва.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

 На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового.

Над ставком похилилися притихлі й замріяні верби.

Шумить і шепоче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Запахло чебрецем, і руто-м'ятою, і кропивою.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

А чи не занадто я славнословлю старих своїх коней та село, і стару свою хату?

Квітнуть вишні в моєму садку, пахнуть солодко, ніжно, тремтливо.

Любіть травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Часом насниться синій барвінок, сивий полин і сум чебрецевий.

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

1

2

3

4

5