Однорідні члени речення

То зоря згасає, то меркне місяць у чорній млі.

За лісом сонце сходило і розсіювалося біле плетиво хмар.

У небі то ракети розгоряються, то гаснуть зірки.

Тече вода в синє море, та не витікає.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Настало душне і гаряче літо.

Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

не з'єднані сполучниками

з'єднані сполучниками а, але, та (в значенні але)

з'єднані неповторюваними сполучниками і, й, та

з'єднані сполучниками і, й, та в пари

Веселий дощик прошумів, умив деревам листя.

Теплом дихала настояна на квітах, і травах земля.

В'ється стежка по долині, і ховається в гаю.

Тече вода в синє море та не витікає.

Маска ховає обличчя, але не ховає очей.

Листки то намагаються ухопитися за гілку, то наче звисають.

Тече Дніпро між кручами уперто розбурханий, нестримний і рвучкий

 А Бог же вчить терпіти не ярмо, а лиш труднощі дороги.

Сниться мені поле, вечори барвисті, береги пахучі рідного Дінця.

Ми маємо право на сум і любов, на щастя, на сонце і трави… 

В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля 

І в хаті, й надворі в’ється, порядкує, господарює, і співає, і сміється 

Рідна мамо моя як багато дала ти мені в житті.

Дивовижний незбагненний світ відкривався переді мною.

Катерина Пилипівна так звали нашу бабусю знала багато народних пісень.

Є в нас сила і правда і слава і земля своя рідна

Вона кинулася в комірчину до скрині, і внесла цілу купу вишитих рушників .

Християнство стало серйозним стимулом до розгортання великого будівництва і світських і культових споруд.

Довга шовкова сукня вже була готова до весілля.

По хуторах і пасіках, по байраках, і долинах ні на хвилину не затихав спів

розведене пастухами ще зранку.

 і ховається за ліс сонце.

що залишили недолугі туристи.

і залишає по собі лише іскорки.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає серця.

Верби понахилялись до мене та шепочуть білими листочками

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

І голод і холод оселилися в Чіпчиній хаті.

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м'ясо.

Нічний спосіб ведуть і сич і сова