Однорідні члени речення

Усе було прекрасне в цій дівчині i лінії бездоганної чистоти личка, i пропорції тіла, й гармонія кольорів (І. Вільде);

Калино, ти живи! Уві сні i наяву приходжу я до тебе, прилітаю з-за Єнісею, Bicли, з-за Дунаю, i рідною матусею зову, i падаю в пахучу мураву, i до колін солоних припадаю, i в щacтi непоганьбленім ридаю, бо корінь мій дитинний — тільки ти (І. Драч);

Скрізь плач, і стогін, i ридання, несмілі поклики, слабі, на долю марні нарікання i чола, схилені в журбі (Леся Українка).

 Всіх приберу й нагодую усіх удоволю і розважу як господар дбалий і багатий

 Зерно і камінь, суша і вода достойні будуть зображені в картині.

То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму.

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

члени речення, що становлять граматичну основу

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

У полі зацвітуть пахучі голубі фіалки.

На берег накочувала біла висока пінява хвиля.

 Берези милі білокорі чекають райдугу свою.

 Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає

 На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Умостився Морозенко на столітнім дубі

По дорозі торохтить зима на возі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними.

Ні спека дня, ні буря, ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

За хвилю знов усе стихає І птахи, крик, і воза стук.

Все кругом жило, змагалось, Ліс дивився і шумів

 Уся земля, мов килим під тобою, 3 усіх джерел дзвенять мої пісні.

Ні темінь непроглядної ночі ні близькі й далекі вибухи мін снарядів ні навіть

невимовний страх що раз у раз підступав до грудей ніщо не могло спинити хлопця.

Все тут мовби однакове і похилі до води вільхи, і засніжені береги.

усіх цифр

лише цифр 2 і 3

лише цифр 3 і 4

лише цифри 4

Тепла липнева ніч пролітає садами.

І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом.

У саду розцвіли жовті червоні та рожеві квіти.

Холодне молоде срібло сонця розлите по землі пізньої осені.

Сонце вдарило з-за лісу червоним потужним промінням на київські гори.

Сиві рожеві блакитні дими кучеряві плинуть з високих, мов башти стрімких димарів.

Широка зелена Оболонь і Поділ укрились тінню та потемнішали.

А на Десні краса! Лози висип кручі ліс все блищить і сяє на сонці.

 Голос духа чути скрізь по курних хатах мужицьких по верстатах ремісницьких по місцях недолі й сліз.

Калина під вікном рідної оселі тополя на околиці села лелече гніздо на клуні

жебонлива криничка при перехресті доріг терпкий запах лісової конвалії усе це овиди нашого дитинства, наш духовний світ.

кому

тире

двокрапку

Будуть дитя колисати соколи, соколи.

А він візьми та й скажи всю правду.

Любить він такі ночі місячні й цю тишу.

Стихне мелодія, й схлипне поволі срібна хмаринка перлистим дощем.

без сполучників;

за допомогою сполучників;

змішаним способом.

вони характеризують предмети з одного боку;

друге означення пояснює, уточнює перше;

поряд стоять спочатку прикметник (дієприкметник), а потім — прикметниковий (дієприкметниковий) зворот.

Для виділення членів речення використовують різні граматичні засоби, а саме прямий і непрямий порядок слів, паузи, темп вимови, розділові знаки.

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у дубовій, і вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах.

Усі народи завжди боронили, й боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність.

 Хата швидко сповнилась м’якими вечірніми тінями.

Широкою вкритою туманом долиною верталися додому.

У джерелі була чиста прозора вода.