Однорідні члени речення

Чарівний світ пливе переді мною: сині води, білі піски, хати на високих берегах.

Силові лінії Софії Київської пориваються навсібіч: у космос через релігію, у Західну Європу, Азію та за океан через українську культуру.

Золотої осені тут дуже гарно, тихо, ніхто б зроду не сказав,

що близько велике місто: під горою поп’ялися садки, мирно в долині розташувалися подвір’я нащадків славних колись кожум’як, гончарів, дігтярів та інших не дуже привілейованих ремісників, відтиснутих до Дніпра в ці яри більш багатими цехами.

Усе було прекрасне в цій дівчині i лінії бездоганної чистоти личка, i пропорції тіла, й гармонія кольорів (І. Вільде);

Калино, ти живи! Уві сні i наяву приходжу я до тебе, прилітаю з-за Єнісею, Bicли, з-за Дунаю, i рідною матусею зову, i падаю в пахучу мураву, i до колін солоних припадаю, i в щacтi непоганьбленім ридаю, бо корінь мій дитинний — тільки ти (І. Драч);

Скрізь плач, і стогін, i ридання, несмілі поклики, слабі, на долю марні нарікання i чола, схилені в журбі (Леся Українка).

 Всіх приберу й нагодую усіх удоволю і розважу як господар дбалий і багатий

 Зерно і камінь, суша і вода достойні будуть зображені в картині.

То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму.

усі члени речення, крім головних

члени речення, які відповідають на одне й те питання та відносяться до одного й того самого члена речення

члени речення, що становлять граматичну основу

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском

Радіють молодій обнові берези, клени, явори.

Моя мати перша в світі навчила мене любить роси, легенький ранковий туман, п’янкий любисток, м’яту, маковий цвіт, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

У полі зацвітуть пахучі голубі фіалки.

На берег накочувала біла висока пінява хвиля.

 Берези милі білокорі чекають райдугу свою.

 Мавка йде до калини, швидко ламає на ній червоні китиці, звиває собі віночок.

 3 берега на берег можна добутися баржами або човнами.

Життя, немов ріка, пливе в майбутнє, у завтрашнє, у безкрає

 На липах з’явилося свіже молоде пахуче листя.

Одшуміли над Придесенням перші весняні грози, потому настали теплі погожі дні.

Якісь солодкі любі спогади та думки колисали його серце.

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита рвучка голосна.

Умостився Морозенко на столітнім дубі

По дорозі торохтить зима на возі.

Сніговик Морквяний ніс вгору віника підніс.

Стали білі всі доріжки, вулиці, дахи, сади.

Мене весь час то палило, то морозило.

Зерно і камінь, суша і вода достойні буть зображені в картині

Любить він такі ночі безвечірні, цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Оркестр шалів, погрожував, благав, журивсь і плакав скрипок голосами, то шквалом бурі тишу розривав, то озивався десь під небесами.

Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь.

Ось тільки в лісі туман тримається найдовше, він тут хапається за кожний виярок.