Звертання

Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

Роксолано Роксолано твоє ім’я мов дзвін.

Прощай прощай чужа моя людино.

Слово чому ти не твердая криця Що серед бою так ясно іскриться?

Зласкався доле над моїм народом.

А не йдете чорні бурі і злі вітри на вечерю, то йдіть собі в безвість!

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

Поклін тобі моя зів’яла квітко моя розкішна невідступна мріє!

Ясні зорі, тихі води – то земля твоя мій сину.

Україно молюся за мову, за божественну мову твою, і за вроду твою калинову, від якої добрішим стаю.

Стара, похила батьківська хатино, завжди для тебе я – мала дитина.

Біла хато писанко яскрава! Хто тебе таку намалював?

Припливайте до колиски лебеді як мрії, опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Летіли нападники як на крилах страху, а попереду них летіла звістка про їхню ганьбу.

Мир і любов, Україно, неси, сяй для планети, як сонце краси.

І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка сердечко.

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький!

Не журися, козаченьку, ти ще молоденький!

Держись, Хома, іде зима.

Засмійся, Матвійку, дам копійку!

Язиче язиче, лихо тебе миче! Тільки те й робиш, що людей горбиш.

Земле Тобі на рану не висиплю солі.

Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Прийми ж цей спів хоч тугою повитий та новий хоч гіркий та вільний.

Всю кров тобі Вітчизно готові ми віддати.