Однорідні члени речення. Розділові знаки при однорідних членах речення.

За городом срібною гладінню розлився ставок за ставком верби до води похилилися за вербами на пагорбі хати біліють.

Собака стояв під грушею і не зводив з Сашка здивованих очей.

Уночі несподівано знявся північний вітер небо скоро затяглося хмарами.

Уже сонце скотилось до заходу уже степова трава лисніла червоним одлиском.

Радіють молодій обнові берези й клени, явори.

Моя мати перша у світі навчила мене любити роси, легенький ранковий туман, любисток, м'яту, осінній город і калину.

Людина має бути не тільки здоровою, а й гарною.

Неначе човен в синім морі то виринав, то потопав.

У хаті в Мелани було тіняво, зелено, чисто.

Верби й верболози сіро-зеленим туманом котились по луці.

Від Батьківщини - і грізний клич, і рання сила, й доля пізня...

Прийде пісня, мов дружна весна, шумовита, рвучка, голосна.

Ожила природа, розпустилися бруньки, і от-от дерева одягнуться в зелене вбрання.

Галя швидко вдягалася, вийшла до вітальні.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, шляхетну інохідь коня.

І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю, мов дівчину в зеленому гаї...

Мене весь час то палило то морозило.

Зерно і камінь суша і вода достойні буть зображені в картині.

Любить він такі ночі безвечірні цю тишу і якусь таємничість у всій природі.

Над травою височіли безладно розкидані черешні і яблуні і груші.

Серед долини зеленіють розкішні густі та високі верби.

Тужлива пісня зринає з сопілки та не розважає сумного серця.

А весілля в нашої донечки буде пишне людне та багате.

Хай тобі стелиться біла дорога та зелено вруняться обабіч жита.

Є в нас сила і правда, і слава, і земля своя рідна й свята.

Шумить і шепче, і тривожить зрадливий дощ із-за кутка.

Їхав, їхав козаченько лугом, долиною та лісочком, та садочком до своєї милої.

На Колимі запахло чебрецем, і рутою-м'ятою, і кропивою.

А чи не занадто я славословлю старих своїх коней і село, і стару свою хату.

У принишклих полях і луках ще лежить сніг.

То не хмара біла пташка хмарою спустилась.

Боєць не сказав прокричав ці слова.

Багата моя Січ була не п'яним скопом могутніми синами!

Тече вода в синє море та не витікає.

Ніч була хоч і зоряна але темна.

Я живу не так собою як тобою.

Справжні чудеса можна побачити уві сні або в казці.

Було нестерпно жарко як у приміщенні так і на вулиці.

Людина птиця і бджола люблять погожу днину.

І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать.

Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м'ясо.

І холод і голод оселилися в Чіпчиній хаті.

Нічний спосіб життя ведуть і сич і сова.

І так і сяк намагався їм допомогти а не виходить.

1

2

3

4

5

розведене пастухами ще зранку.

що залишили недолугі туристи.

і ховається за ліс сонце.

перетворюючись на чорне попелище.

і залишає по собі пустку.