Однорідні члени речення

Тепер від реготу заходилися сльозами не тільки глядачі, але й артисти

Неподалік од хати росла велика старезна липа

Коли вогонь розгориться, то спалює і мокре, і сухе

Славко Беркута підвівся з-за парти, мовчки натягнув пальто й пішов з класу

жовтий кленовий листок

шкіряна рокерська куртка

темно-коричневі, зелені речі

щаслива, зворушена виступом дівчина

смачна картопляна страва

Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.

Вода при березі починала каламутитись і жовкнути.

І трава, й людина скоряються рухові великого безмір'я.

Сила та розум - краса людини.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Небо було глибоке бездонне залите густою темінню.

У містах та селах все свідчило про наближення великого свята.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Усе домашні незгоди вранішня мряка тепла кава усе це стало таким дріб'язковим там на Майдані.

На мою думку, це твердження не правильне.

Як на біду, почав падати дощ.

Ми це не тільки зрозуміли, а й удосконалили.

Великі білі сніжинки почали літати в повітрі все частіше.

Ми цікавимося й любимо сучасні фільми.

Ми не лише прочитали вірші Шевченка, а й вивчили більшість із них напам'ять.

Ми захоплюємося музикою сучасних рок-гуртів і постійно слухаємо їхні пісні.

Реферат є не тільки методом перевірки знань, а й показником умінь шукати інформацію й обирати основне з неї.

Скрізь, на жаль, по світу конфлікти, сутички, протистояння.

Дитино моя, золота присвяти мені хоч пів години свого часу.

Вишні й черешні, абрикоси й сливи - чого тільки не росло в саду в бабусі.

Усе це: і повітря, і покручені лози, і зів'яла трава усе це мимохіть нагадувало щасливі миті життя.

А втім, покоління - це дуже відносна одиниця виміру. (вставне словосполучення)

О ні! Являйся, зіронько, мені хоч в сні! (поширене звертання)

Одна контора пропонувала написати кілька тем і придумати озвучку персонажів: орків, ґоблінів, драконів (однорідні додатки)

Небо було глибоке, бездонне. (однорідні означення)

Учора в дощ зайшов до мене Блок, блідий од смутку, тихий од думок, близький до сліз (Л. Костенко).

Острів схожий на гігантський старезний вітрильник (М. Слабошпицький).

Падав тихий лапатий сніг (О. Чорногуз).

Його роги нагадували осінній низькорослий кущ (Є. Гуцало).

Булава здатна творити і добро, і зло, будувати й руйнувати, зміцнювати злагоду й сіяти ворожнечу (А. Багнюк).

Не сполохай рідного слова, а захисти його, до серця притули (І. Драч).

Яка це добра і світла година, коли село їде на Великдень до церкви! (Я. Гоян).

Колонний безсонний смерековий зал (Л. Костенко).

що піднімалися високо вгору;

оповиті сірим туманом;

 і безлюдні ліси;

як готичні вежі.

і теж запахли низовинням;

і запахли росою;

і теж запахли низовинням, росою і ніччю;

порушуючи спокій тиші.

 Чарівні казки про тварин перекази байки усе подобалося змалечку Тарасикові.

 У лісі є ведмеді лиси вовки небезпечні хижаки.

 Мені подобаються курага чорнослив та родзинки корисні солодощі.

Усіх друзів Оленку Дениса та Маринку запросили на пікнік.

 І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

 Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

 Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

 Це над нами сумне лице яснішає сльоті бо ні дощу ні вітру ні туману не бачу вже крізь вікна золоті.

 Тремтять надії ніби лист на змерзлій осокорині і рідних місць і рідних міст нема тоді людині.

Хай собі кружляє обертається хоч круг лампочки земля стара.

 Кожен кущик горбок долинка кожна стежка все це було йому знайоме і промовляло до нього.

 Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

 Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись в горщиках у вузликах на

жердках у сінях в повітці попід стріхою

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

 Вітряки копиці сіна тік усе блищить і сяє на сонці.

 Вітер лютував та гнув додолу гілки дубів та кленів.

 Люблю троянди нарциси конвалії.

 Весна й осінь мої улюблені пори року.

Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців коників метеликів жуків.

 Надворі повсюди лежала роса на жовтій траві осінній на шипшині на круглій павутині попід стріхою

Я спішу до землі до зеленого дива до свого джерела до живої води.

 Весну щиро люблять люди і птахи дерева і комахи.