Однорідні та неоднорідні означення

а) Рідна мамо моя як багато дала ти мені в житті.

б) Дивовижний незбагненний світ відкривався перед молодими.

в) Катерина Пилипівна так звали нашу бабусю знала багато народних пісень.

г) Батько либонь ще вчора розпочав малювати портрет дідуся

До дуба знову прийшли школярі з двома невеликими кошиками.

Корова підняла голову й глянула на дітей великими здивованими очима.

Висунув равлик з-під смугастої мушлі все своє темно-сіре тіло й прасував пісок.

Дрібнюсінькі надокучливі істоти хмарою майнули у пошуках теплокровних тварин.

Мокрого знеможеного викинуло лиса на край пагорба...

З другої хати доносилася сумна журлива пісня. 

Чарами віє від необмеженого синього простору. 

 Блакитний легкий вітер розганяв залишки туману. 

На збори нашого десятого класу прийшли вчителі. 

Щасливий я що народився на твоєму березі що пив у незабутні роки твою м’яку сиву воду.

Стояла тиха травнева ніч у буянні зела й кипінні садів.

І носила в ту неймовірну весняну молоду ніч із срібної криниці срібним цеберцем срібну воду зозуля...

 Дослухався весняної радісної музики небес, удивлявся в ту незвідану глибінь. 

 Віднині знав, що там живе таїна вічна свята.

Займався пишний січневий ранок.

Все було окутане чорною непроглядною тьмою.

Ніч розкинула над селом своє темне всипане зорями шатро.

Настав похмурий задушливий вечір.

Небо оповили хмари круглі високі з ніжними білими краями.

Увесь далекий морський простір осяяний сонцем.

моє кімнатне

прозоре чисто вимите

моє зачинене

кімнатне чисте

темне хатнє

Попереду замаячив горб з кам'яним давнім хрестом.

Бурхливе вранішнє море хлюпало в сонний берег.

Легка синювата пара здіймалася над розігрітою землею.

Обережні приглушені кроки наполохали сарну.

Невеликі карі очі блищали з-під чорних брів.

знаний молодий поет; згідливий на все малий чоловічок

столочена витоптана трава; високі вкриті снігом гори

холодний осінній вечір; привітний лагідний голо

зніяковілий розгублений хлопець; довгий літній день

обшморгана гола гілка; вічний глухий страх

І з цієї невідомої, незрозумілої, моторошної темноти ніхто не вийшов нам назустріч.

Займався пишний, січневий ранок.

Майстрували лави з жовтих, добре виструганих дошок.

Над містом кучерявий, голубий, ласкавий дим.

Цей весняний день — найкращий, найособливіший у моєму житті.

1

2

3

4

5

Тільки обрій бринить як струна днина гожа висока ясна.

У ніжнім веснянім теплі розквітнуть і гори і доли.

Відкрий мені таємне джерело де дерево росте старезне вузлувате

Кущиться бляклий поламаний вітром очерет

У родині панували теплі дружні взаємини

Гірка не знана ще туга оповила його серце.

Закуреним шляхом одвічним тихо посувається валка.

Оздоблені ілюмінацією київські вулиці радо зустрічали гостей.

Засаджена айстрами шкільна клумба привертала увагу перехожих.

Густі високі вишні зовсім закривали од вулиці хату.