Однорідні й неоднорідні означення

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

В гарячий літній день ліс на горах сяє а в долинах чорніє.

Сльози радості збігають по чисто виголених худих щоках.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Верхній шар чорнозему змінився твердою віками спресованою глиною.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Сократ говорив рівним спокійним голосом.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Водив той загін якийсь славетний генерал чорновусий стрункий

Пролітав буйний вітер в пустині по палі безкрайому мертвому.

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Під хатою цвітуть просвічені сонцем високі рожі.

Тінь сягала аж на дальні вкриті молоденькою зеленню кручі.

Ліворуч на стіні чорніли ковані двері угорі високий критий залізом дах.

А 1, 2

Б  2, 3

В 3, 4

Г  1, 3

Д 1, 4

І пада сніг лапатий волохатий спокійно й величаво над селом.

Запашна співуча гнучка і милозвучна сповнена музики і квіткових пахощів рідна мова.

Густа медова теплота високі налила жита.

Люблю я бистрину життя прозору поривну глибоку.

Нічка на землю упала синім прозорим серпанком.

У полі зацвітуть пахучі голубі фіалки.

На берег накочувала біла висока пінява хвиля.

Берези милі білокорі чекають райдугу свою.

У сірому туманному світанку загорівся бій.

Чималий мисник осміхався здоровими полив’яними мисками.

Каштани хитають привітним і теплим гіллям.

Обличчя в жінки було чуже, незнайоме.

Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю.

В цей лагідний літній день ставок здавався коштовною перлиною.

За лісом широкі поля поволі й лагідно спускались вниз.

Ліс зустрів мене як друга... пізнім дзвоном солов’їним, ніжним голосом зозулі.

Настане душне, гаряче літо.

Ніч була хмарна, беззоряна.

У щире серце щире слово знаходить шлях обов’язково.

Увечері дмухнув теплий вологий вітер.

Мати заклопотана, зажурена, марна.

Дорошенко приязно й неквапливо вітається з людьми.

Темні й невисокі гори здавались вищими серед гладенького рівного степу.

Веселе сонечко сховалось в веселих хмарах весняних.

У місячно-зоряні ночі не спить врожайне поле.

Погідне блакитне небо дихало на землю теплом.

Тютюн був високий, густий-прегустий.

Покотилася зірка з вечірнього неба, вітер листя зірвав з пожовклого клена.

Ніжні, тихі зорі спадали з неба.

На живих гілках дуба проростають зелене листя, молоде пагіння.