Однорідні й неоднорідні означення

Біля віконної рами висить невелике чотирикутне дзеркало.

Відтак із п’ятирічного віку тендітна гуцулка губиться в горах і шукає чарівне червоне яблуко.

Міцні чоловічі пальці тримають маленький різець і торкаються ним серцевини липи.

Падали на пісок сині зелені жовті жовтогарячі кружала світу.

Низькі чорні хмари страшним вихором кружляють над гірськими вершинами.

Клеверик опускається на коліна і вдивляється в батькові добрі сумні очі.

Видатні гірські майстри часто сліпнуть на старість.

Після щирого дитячого припущення дощ раптом перестає падати.

Марися побачила свої великі виразні очі з поволокою болю.

Клеверик виймає з гуцульської печі чорний житній буханчики та кладе на великий таріль.

Серцевина села схована за грушевими яблуневими вишневими садами.

У цих молочних барвах виблискують перші тонкі сріблясті пасма серед довгого волосся.

Із цієї невідомої незрозумілої моторошної темноти ніхто не вийшов нам назустріч.

За три сажні від Кучерявенького стояла дівчина в тоненькій літній сукні.

Безмежне біле полотно вкриває чорну-пречорну землю.

За круглим дерев’яним столом Клевер веде свою розмову зі своїм гостем – кутюр’є Адамом.

Усередині книгарня має вигляд маленької приватної бібліотеки щирої людини.

Серед тиші тихенько цокотить стрілка батькового ручного годинника.

Покликання Пшенички – берегти давнє народне мистецтво розпису осель.

Дух Міста прикрасив надвечір’я темно-синіми темно-сірими хмарами.

Окраса дівчини – хвилясте золотисте волосся та очі-світляки.

День за днем чужаки хитро перетворювали місто на сцену для свого елітного фальшивого мистецтва.

Лелека постукує дзьобиком і обіймає крильми тонесеньку виснажену болем гуцулку.

Козацьку бунтівливу вдачу нам лишили предки з давнини.

Молода невитрачена сила хвилею вдарила в Остапові груди та розлилась по всіх жилах.

По дні яруги неслося глухе придушене шемрання.

Клеверик і Гаврило зупиняються біля вузенької синьої лавиці поміж покрученими деревами в парку над вокзалом.

Весняного досвітку в двері митця стукає тоненька дівчина в довгому чорному плащі.

Весела добродушна вдача Іванова не раз ставала їм у пригоді при довгій блуканині по чужих краях.

Перед Остапом і Соломією стояли високі вогняні гори. 

Під горіховою гуцульською кометою босоніж на чорній землі танцюють Клеверик і Гаврило.

Крізь прозорі хмарки іноді пробивається рожевий сонячний промінь.

Першим теплим весняним ранком з Лоцманської Кам’янки вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів.

Щедрість материнських добрих рук ми ще в житті не оцінили.

Серед широкого просторого степу носився тільки буйний вітер та чорний ворон.

Колишеться ледве помітно поважне галуззя старої лісної деревини.

Лагідним летом опадає широке блідо-жовте листя сильного явора.

З далекого запустілого поля біжать із білими хмарами снігу змішані з гострим вітром звуки коси.

Хочеться життя яскравого блискучого діяльного.

Гнітюча олов’яна тиша залягла над окупованим селом.

На голові широкий жовтий бриль кидав округлу тінь на смагляве обличчя.

Воно котилось за ними невпинними непереможними веселими хвилями.

Посеред села стоїть невеличка старенька церква, трохи перехилилася на один бік і вросла в землю.

Величезні біляві маси мряк димляться з глибоких ярів угору і мчаться в скаженім поспіху.

Уже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

Дощі йшли невпинні обложні.

Надворі пахне молодим липовим листям.