Односкладні речення

Людське життя…

Судженого конем не об’їдеш.

З усіх утрат утрата часу найважча.

Лови летючу мить життя.

Озеро в лісі, в озері - ліс

Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги.

Раніше, аніж наказувати, навчись коритися.

Мені невесело було й на нашій славній Україні.

Тут уміють цінувати працю хлібороба.

Небо затягло сизими хмарками.

Солодке тяжіння земної орбіти.

В моїй сльозі є сіль землі.

Сади свій сад, плекай свої надії.

Чесне діло роби сміло.

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині.

Раніше в Україні на щодень пекли житній хліб.

Шкода даремно згаяного часу.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Кришталевий промінь сміливого сонця.

Поверни золоті її очі, сині хвилі і вітер весни.

Заморосило осінь у сльозу.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Згаяного часу конем не доженеш.

Подбати мушу про тебе.

Танцюють, співають, веселяться на вулиці.

Лінивим не находишся — ледачим не наробишся.

Мило мені та спокійно серед тої лісової тиші.

Усоте прославляю буйноту життя.

Із можливого в чудесне перекинуто мости.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Яка орда нам гідність потоптала?

Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони.

Усоте прославляю буйноту життя.

Снігами вкрилися поля і луки.

Пахне гіркотою осені.

Радять мені жити без ілюзій.

Безмежний широкий степ.

Розкажи мені, осене, чи щасливая ти?

Знали його й за межами України.

Надворі втихло й потеплішало

З гармат по горобцях не стріляють.

Кругом гомоніли, вешталися, лагодилися до чогось.

Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати.

Довго спали вітри у ярах на припоні.

Знадвору нічого не було чути.

У небі хмари хвилями пливуть.

Безлюдний, похмурий край.

Працювали щиро, завзято.

По селу застрибало відлуння цокоту сокири.

Навколо запахло чебрецем і м′ятою.

Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

Батьківщину і матір не вибирають.

Батьків не вибирають.

Нарешті ремонтують магістраль.

Правди не сховаєш.

Коней на переправі не міняють.

означено-особове

неозначено-особове

узагальнено-особове

безособове

означено-особове

неозначено-особове

узагальнено-особове

безособове

означено-особове

неозначено-особове

узагальнено-особове

безособове

Означено-особове

Неозначено-особове

Узагальнено-особове

Безособове

Люблю чернігівську дорогу - весною, влітку, восени.

За одного небитого двох битих дають.

Зелене море зроблять із Дніпра.

Завіяло, заговорило снігом у полі.

У повітрі стало тепліше й світліше.

Чіпчину хату опечатали, забили.

Слухай кожного, але не з кожним говори.

Криши, ломай, трощи стереотипи.

Дрімає сад, і гостро пахне м'ята.

Ніжно і терпко пахне м'ятою в саду.

Прийшли посидіти в тіні дерев старого саду.

Теплий літній день.

Не люблю сидіти вдома.

Встаємо о шостій ранку.

Сестрі купили подарунок.

Не кидай слова на вітер.

Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.

Назриваю в гаю запашного зілля...

До дощу сіно і покосили, і посушили.

Буде ще холодно.

Непомітно опустились сутінки.

Затихло все.

Стемніло.

Ніч у місті.

Бережи честь змолоду.

Скоро станемо дорослими.

Хтось приїде автобусом.

Вибрати треба щось своє.