Означено-особові речення

Озеро в лісі, в озері - ліс.

Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги.

З усіх утрат найважча утрата часу.

Мені невесело було й на нашій славній Україні.

Сади свій сад, плекай свої надії.

Тут уміють цінувати працю хлібороба.

Старезний, густий, предковічний ліс на Волині.

Раніше в Україні на щодень пекли житній хліб.

Заморосило осінь у сльозу.

Смолою пахне дощок білий ряд.

Гостей зустрічали щиро, з хлібом-сіллю.

Подбати мушу про тебе.

Із можливого в чудесне перекинуто мости.

Вечірнє сонце, дякую за день!

Яка орда нам гідність потоптала?

Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони.

Усоте прославляю буйноту життя.

Снігами вкрилися поля і луки.

Пахне гіркотою осені.

Радять мені жити без ілюзій.

Безмежний широкий степ.

Розкажи мені, осене, чи щасливая ти?

Знали його й за межами України.

Надворі втихло й потеплішало

Люблю чернігівську дорогу - весною, влітку, восени.

За одного небитого двох битих дають.

Зелене море зроблять із Дніпра.

Завіяло, заговорило снігом у полі.

У повітрі стало тепліше й світліше.

Чіпчину хату опечатали, забили.

Дрімає сад, і гостро пахне м'ята.

Криши, ломай, трощи стереотипи.

Сестрі купили подарунок.

Назриваю в гаю запашного зілля...

До дощу сіно і покосили, і посушили.

Буде ще холодно.

Стемніло.

Скоро станемо дорослими.

Хтось приїде автобусом.

Вибрати треба щось своє.