Односкладні речення.

Я почув стукіт у двері. 

У двері хтось постукав.

У двері постукав Петро. 

Почувся стукіт у двері. 

У двері постукали. 

У селі співають. 

Чути пісню.

Заспіваймо пісню!

Яка чудова пісня!

Лунає пісня. 

Треба бути взаємоввічливими.

Будьмо взаємоввічливі.

Ввічливість — ознака вихованості. 

Будьте взаємоввічливі. 

Нехай будуть взаємоввічливі. 

Зимовий вечір. Тиша. Ми.

Честь дівоче щастя береже. 

Тихо навкруги, мертво. 

Любов гори верне. 

Люби не словами, а ділами. 

Вечоріє.

Маленька хатинка біля річки.

Радісні, усміхнені обличчя, веселі очі.

Мені дуже весело.

Дні прекрасні.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Прокидаюся. Розвиднюється. Тиша.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах.

Ні собі взяти, ні людям показати.

Добре розумного вчити.

За дурною головою та й ногам горе.

Не вистачає клепки в голові.

Учись не до старості, а до смерті.

Секунди, як сніжинки, миготять.

На тихі води, ясні зорі я принесу свої пісні.

На зеленім лузі ліг туман спочити, крила розстеливши , наче білий птах.

Не шукай щастя за морем.

Ніч яка місячна, зоряна, ясная...

Кругом неправда і неволя...

Іди вперед наперекір біді.

Так радісно кругом.

Високі айстри, небо синє, твій погляд, милий і ясний.

Прозорий гай. Тремтячий лист. Осіння світла акварель.

Холодний вітер. Сніг. Сузір’я Лебідь, розпластане над нами в вишині.

Перші матері слова. Перша пісня колискова.

Як пишно квітка лотоса цвіте, яка жагуча врода у тюльпана.

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили.

У лузі пахне вогкою травою.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

Раніше, аніж наказувати, навчись коритися.

Криничку розшукали швидко.

Не всякому слуху вір.

Виховав дитину в добру годину.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

У лиху годину узнаєш вірну людину.