Односкладні речення. Неозначено-особові, означено-особові

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

 Бо мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

У лузі пахне вогкою травою.

Посадили над козаком явір та калину.

Без дурня і паска не освятиться.

Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав.

Не стидно мовчати, коли нема чого сказати.

Прокидаюся. Розвиднюється. Тиша.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах

Умій сказати, умій і промовчати.

Для правди багато слів не треба.

Краще послизнутись ногою, ніж язиком.

Посадили зелений сад навколо міста.

Не вислухана мова не варта нічого

 Не всякому слуху вір.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Добре тому ковалеві, що на обі руки кує.

Схотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу.

Будь сміливим не язиком, а ділом.

З пальця меду не добудеш.

Зелене волосся дощу.

Тихі дні ще теплі.

Охота гірше неволі.

Хто не втомиться враці, той не відпочине наостанку.

Як бригадир не спить, то й діло горить.

Хто трудиться, той менше журиться.

Клади гній густо - на току не буде пусто.

Добре говорить, та зле робить.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

Як привітаєшся, так і відкажуть.

На всі руки майстер.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах.

Усякій матері свої діти милі.

 І від солодких слів буває гірко.

Виховав дитину в добру годину.

Від солодких слів кислиці не посолодшають.

Весни такої не було й не буде.

Двічі молодим не бути.

Квітучий сад. У нім тиша залягла.

Оживляємо гори, води, вибудовуємо заводи.

У передчутті грози виходжу з дому.