ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ. ПОВНІ Й НЕПОВНІ РЕЧЕННЯ

 І тоді сталося несподіване для хлопчика.

 Зустрінеться зима люта.

 Внизу туманом дихають яри.

 І нам робилося трохи сумно, проте ненадовго.

 Молюся, знову уповаю, і знову сльози виливаю. (неозначено-особове) 

 Співаймо, сестрице, веснянку. (означено-особове)

 З молодої ольшини роблять свистки. (неозначено-особове)

  Решетом воду не носять. (узагальнено-особове)

 І Яремі дали коня зайвого з обозу.

 Язиком поле не орють.

 Піду шукати миленького, втоплю своє горе.

 З усіх садів пахло нагрітою на сонці корою дерев.

Забудь мене, пташко, забудь, не журись.

Ніде не чуть людської мови.

Задзвонили в усі дзвони по всій Україні.

Сумно, сумно серед неба сяє білолиций.

 односкладне, безособове

односкладне, означено-особове

 односкладне, неозначено-особове

 двоскладне

 Добре діло роби сміло!

 Як страшно знати правду без прикрас.

 Мені дали козацьку корогву і привілеї з королівським іменем.

 Не називаю її раєм тії хатиночки у гаї над чистим ставом край села.

І добре в такий ранок іти по опалому листю.

 На живоплоті глечики взірчасті.

 На Великдень вітають один одного писанками.

 Понад хвилі, понад море понесу з собою горе.

 Данило налягає на двері плечем, Кузька лапами.

 Пішла селом, плаче Катерина; на голові хустиночка, на руках дитина.

 Де ж Катруся блудить? Попідтинню ночувала, раненько вставала, поспішала в Московщину.

 Та хто ж на тій колясі був? Царівна?

А на долинці і на стежці знову ні лялечки.

 — А хто мене збудив? — Либонь, весна.

 А чом же в тебе очі не зелені? Та ні, тепер зелені…

 А дай сюди сопілочку. Хороша.