Однорідні члени речення

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? 

Сірий припорошений весняною пилюкою степ збігає на південь. 

Це був високий інтелігентний чоловік

Запам’яталося гарне дівоче обличчя. 

В альбомі були давні студентські фотографії.

Ні, не вагання рівновага стала долею митця. 

Усе розмови, погляди, пісні закарбувалося в пам’яті. 

Розмови, погляди, пісні усе закарбувалося в пам’яті. 

Усе закарбувалося в пам’яті розмови, погляди, пісні. 

Розмови, погляди, пісні це наймиліші спогади.

Максим увесь день працював: часу залишалося обмаль. 

Максим увесь день завзято працював: готував доповідь, лагодив комп’ютер, відповідав на телефонні дзвінки. 

Максим увесь день завзято працював, готував доповідь, лагодив комп’ютер, відповідав на телефонні дзвінки. 

Максим увесь день працював — завзято, наполегливо й продуктивно. 

Максим увесь день завзято, наполегливо й продуктивно працював.

Найвищі Карпатські гори на Івано-Франківщині.

З кленового пагона зірвався широкий жовтий лист.

У хаті стояв густий передсвітанковий морок.

Випускники зібралися теплого з лагідними вечорами серпня.

Величезна скляна будівля виросла перед нашими очима.

Надворі пахне молодим осокорячим листям.

Сині зеленкуваті фіолетові присмерки спадають степом.

Під осінніми високими зорями затихають оселі.

В гарячий літній день ліс на горах сяє а в долинах чорніє.

Сльози радості зберігають по чисто виголених худих щоках.

То тут то там розсипані були червоні жовті й сині бризки.

Верхній шар чорнозему змінився твердою віками спресованою глиною.

А мати жде і поглядом далеким шукає битий посивілий шлях.

Холодне молоде срібло сонця пізньої осені розлите по землі.

Вже здалеку бачу маленьку білу постать на обніжку.

Сократ говорив рівним спокійним голосом.

Досвітні огні переможні урочі прорізали темряву ночі.

У садках темніли купи вишень та стриміли здорові старі дикі груші.

Водив той загін якийсь славетний генерал чорновусий стрункий завзятий.

Пролітав буйний вітер в пустині по палі безкрайому мертвому.

Лупиться під палаючим сонцем старенький вимитий дощами дах.

У голосі твоїм бринять людяні теплі співчутливі нотки.

Під хатою цвітуть просвічені сонцем високі рожі.

Тінь сягала аж на дальні вкриті молоденькою зеленню кручі.

Ліворуч на стіні чорніли ковані двері угорі високий критий залізом дах.

1,2

2,3

3,4

1,3

1,4

Лози висип кручі ліс усе блищить і сяє на сонці.

У щастя людського два рівних є крила троянди й виноград красиве і корисне.

Вода хмари ліс усе безупинно неслося вперед шуміло блищало на сонці.

Осінній смерк і хрест й зів'ялі квіти ось відповідь на всі твої питання.

Будинки садки сніги усе млії в теплі сонця.

Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

Сині все озера річка в синяві намоклий ліс.

У лісі не було нічого ані грибів ані ягід ані черешень.

Усе в чеканні спілі краплі рос земля і місяць вишні і тополі.

І все поволі зникає море скелі земля.

Скрізь червоно на небі і на узгір'ях і на горі.

Усе зникло наче в казці місто гори поле гай.

Луки гори пишні сади усе зелене й принишкле.

Пиши про все про тишу й буруни про більма рабства й гострозорість волі.

означення

повторювані слова

стійкі сполуки типу ні те ні се, ні риба ні м’ясо

додатки

дві однакові форми дієслова, одна з яких позначає дію, а друга — її мету

обставини

[і О, і О]

[О, і О, й О]

[О і О, О і О, О й О]

[О і О]

але не терплю холодних листопадових.

зі щебетанням птахів у нашому саду.

тоді так мріється про щось небуденне.

напоєні пахощами яблуневого цвіту.

1 а, 2 б, 3 в, 4 г

1 б, 2 а, 3 г, 4 в

1 в, 2 г, 3 а, 4 б

1 в, 2 г, 3 б, 4 а

Із сивої давнини існували на землі чотири доброчесності а саме мудрість правосуддя стійкість вірність.

Є місцевості веселі радісні є похмурі тривожні й недобрі місця.

Летиш і милуєшся всім і сріблястою нехворощю і горами золотими на токах.

Скрізь на вершечку стрілецької гори на пагорбах і видолинках панувала тиша.

Невеликі карі очі блищали з-під чорних брів.

Бурхливе вранішнє море хлюпало в сонний берег.

У долині стояв самотній, залишений зграєю лелека.

Легка синювата пара здіймалася над розігрітою землею.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Настало душне і гаряче літо.

Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Темний осінній вечір стоїть за вікнами.

По дорозі торохтить зима на возі.

Стали білі всі доріжки вулиці дахи сади.

Зі шляху обізвалася неголосна доладна пісня.

  Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Настало душне і гаряче літо.

  Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Падали на пісок сині зелені жовті жовтогарячі кружала світу.

Міцні чоловічі пальці тримають маленький різець і торкаються ним серцевини липи.

Біля віконної рами висить невелике чотирикутне дзеркало.

 Відтак із п’ятирічного віку тендітна гуцулка губиться в горах і шукає чарівне червоне яблуко.

 Татові захотілося поїхати далі...

Люди з пароплава привезли на берег великі бочки залишили їх тут і повернулися назад.

Норми князівських «Уставів» поширювалися на всі прошарки населення утверджували авторитет влади як умови державного процвітання.

 І сів він біля старої яблуні перепочити замилувавшися заходом сонця.

  Страшні війни, лихоліття понищили в Україні дуже багато чудових витворів людського духу і прекрасних споруд.

  І навіть Остап побачив той футбол на стадіоні.

 Культура західноєвропейського середньовіччя мала три смислотворчих вузли: церкву, замок та місто.

 Велика Китайська стіна, руїни Колізею у Римі чи давньогрецький Парфенон в Афінах варті уваги і пошани.

 І сміх і гріх було дивитися на цю недоладну постать

І голод і холод оселилися в Чіпчиній хаті

Нічний спосіб ведуть і сич і сова

  Про безхарактерних людей кажуть ні риба ні м'ясо

Не так кущі як гілки дерев ускладнювали пересування лісом

Я спішу до землі до зеленого дива до свого джерела до живої води.

Обізвалась трава голосами тисячі своїх жильців коників метеликів жуків.

Весну щиро люблять люди і птахи дерева і комахи.

Надворі повсюди лежала роса на жовтій траві осінній на шипшині на круглій павутині попід стріхою.

Лози, кручі, ліс - усе блищить і сяє на вранішньому сонці.

І барвінком, і рутою, і рястом - квітчає весна землю, мов дівчину в зеленім гаї.

Усе в чеканні: спілі краплі рос, земля і місяць, вишні й тополі.

Усе: і дорога, і гори, і стежка, і круча над Россю - поменшало і звузилося.

Скрізь у саду в полі у лісі панував осінній спокій.

Моє село мої тумани мої весняні солов'ї досвітні роси на світанні і грози мої усе що чув що передбачив не виплакати.

Усе було все кануло у лету розлуки зустрічі прощання і жалі.

Воно (насіння) в нас було скрізь де не повернись у горщиках у вузликах на жердках у сінях у повітці попід стріхою.

  На річці, в лісі, на полі — усюди німа тиша.

 З хати виходять люди: і дівчата, і молодиці, і чоловіки.

  І здається, що пропахло все хлібом навкруг: сад, подвір’я, ластівки, навіть річка і луг…

 І все воно разом: і квіти, і картини – створювали затишок, від усього віяло обжитістю

 Ах як усього багато неба сонця веселої зелені.

 На нараді були присутні директор і заступник директора і головний бухгалтер і начальники цехів.

 Усі дерева які розквітли в саду яблуні і груші і сливи заполонили ароматом повітря

Наймен­ший шерхіт луск гіллячки шум пташиного крила, цокіт ко­пит усе резонувало тут надзвичайно лунко чисто повно­голосо

Раз якось був тихий літній вечір.

 Тихі ніжні зорі спадали з неба…

 Блискають тільки гострі колючі згуки.

 По лісах дрімучих темних з луком пращур наш ішов…

А Веселі невгамовні зірки щоночі ваблять нас нерозгаданими таємницями.

Б Українська мова-це мій улюблений урок.

В У цей теплий весняний день дуже хочеться вийти на прогулянку.

На лісових галявинах солодко пахли стиглі нагріті сонцем суниці.

У дівчини було світле хвилясте волосся.

Безмежний золотий пшеничний лан розкинувся перед ними.

Настав темний осінній вечір.

1

2

3

4