Речення з однорідними членами. Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями, реченнями)

Тарасик підкрався, заклав у кошик руку та як заверещить!

Земля завжди зігріє своєю ласкою, нагодує і захистить.

Ні риба ні м′ясо.

Добігав кінця сонячний осінній день.

Хоч у лісі, хоч у полі шукатиму долі.

В селянській душі не умруть ні волошки, ні поле.

Осінь позолотила гаї і діброви.

Усе на землі прагне сонця, спокою, радості.

Україна - це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати.

Настало душне і гаряче літо.

Пахнуть гіацинти, нарциси, бузок.

Іноді під ногами хрускає лісова гіллячка або жолудь.

Тиха червнева ніч стала оволодівати землею.

Зелень на деревах була молода і свіжа.

Жовтий духмяний кущ привертав мою увагу.

Тільки тепер я дивлюся на свої босі посинілі ноги.

Розмова видно була не з приємних.

Одягалася вона звичайно, на щось краще не мала грошей.

Напевне це й справді не жінки, а саме літо йде стежкою.

Кажуть старі люди, що літо буде спекотним.

Душа твоя мій брате, бентежиться даремно.

Письменник, це, вважай, ціла галактика.

Увечері дмухнув теплий вологий вітер.

Папери були скрізь - і на столі, і на полицях.

Любіть Україну щирим серцем, чистою душею.

Я займаюся спортом як улітку, так і взимку.

Тихо та ясно у материнській душі.

Дітей треба виростити, до розуму довести.

Між вуликами трава, синіли дзвоники.

Гірко й густо пахли коноплі.

Перелітні птахи прощалися з садом, городом і лісом.

Любіть травинку, і тваринку, і сонце завтрашнього дня.

Вітер в гаю нагинає лозу і тополю.

Йдемо крізь ніч, крізь бурю у степу.

Вона любила робити і в городі, і в полі, і в лузі.

Так добре й легко було йти до знадливого вогника, до чиєїсь загадки чи казки.

Посмішка освітила її старе вив′ялене обличчя.

Гарячою зеленою барвою горить на сонці ячмінь.

Мати заклопотана зажурена марна.

Голубі зеленкуваті фіолетові присмерки спадають селом.

Зеленій рідне поле українська ниво.

Хто ти мрія чи сон?

Як потрібне нам кожної хвилини вагоме слово!

Гей юнаки доля планети у ваших руках!

О пісне вкраїнська! Ти мука і радість моя.

Чорніє поле, і гай, і гори.

Софія, як любовно називають собор кияни - золота окраса Києва.

І криниця, й калина, й стара хата: все знайоме, рідне.