Орфографія і пунктуація

пер..йти, гр...чаний, кр..латий, довж..лезний

вел..тень, б..региня, цуц..ня, д..ректор

ч..рствий, в..рещати, пер..мога, бер..зень

мер..хтіти, тр..вожний, р..монтний, заб..ру

сл..вовий, гр..міти, стол..к, мам..н

див..ться, пиш..ться, добр..во, гл..бина

хр..зантема, зар..во, муз..ка, пал..чка

бр..ніти, п..ріг, вул..чка, д..шевий

В Україні з'явився новий політичний тижневик.

 У школі навчається шістсот учнів.

Рідкісні тварини охороняються законом.

Надшвидкістний потяг ходитиме зі столиці до Львова.

козацтво, брацтво, боягузтво

студенство, земляцтво, людство

чаклунство, жінотство, слідство

 свідоцтво, агентство, панство

гіл(л/лл)я, зустрі(ч/чч)ю, орли(н/нн)ий

рі(л/лл)я, підні(ж/жж)я, камі(н/нн)я

ві(д/дд)ати, силе(н/нн)ий, глиня(н/нн)ий

ку(т/тт)я, сувере(н/нн)ий, узбере(ж/жж)я

мален..кий, с..омга, піс..ня

годит..ся, праз..кий, лял..чин

сторонон..ка, сяд..те, шіст..десят

війс..ковий, вишен..ці, рибал..ці

м..ясний, р..яска, сузір..я

арф..яр, узгір..я, Лук..янчук

кар..єра, подвір..я, тр..юк

кур..ятина, п..ять, солов..їний

пр..мерзнути, пр..йти, пр..гарний

пр..кидатися, пр..йшов, пр..вітний

пр..гнічений, пр..славний,пр..писати

пр..мудрий, пр..бічник, пр..бутки

Б(б)удинок А(а)ктора

Н(н)овий Р(р)ік

А(а)ндріївський У(у)звіз

В(в)ерховна Р(р)ада

ак..орд, Ніц..а, барок..о

 інтел..ект, беладон..а, діаграм..а

ел..егія, буд..изм, Мек..а

віл..а, дис..идент, трол..ейбус

ксьондз, дебют, портьє

люкс, нюанс, коньяк

 О’Хара, об’єкт, мад'яр

ад’ютант, альянс, кон’юктура

 Ю-лія, са-джу, лі-то

гед-зик, бу-динок, прихо-дити

ши-роко, пал-ьма, бага-то

дзво-нити, кольо-ри, міс-то

Буде бите царями сіянеє жито! (Т. Шевченко).

Долинка вишита сонцем пускає їм в очі веселі сліпучі зайчики (М. Стельмах).

Рівно й спокійно дише натомлена з праці земля (М. Рильський).

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець (С. Васильченко).

І раптом, налетів шквальний вітер, здійняв у повітря здорову хмару пилу (С. Васильченко).

На сивій од роси траві по долу пасуться коні (Григір Тютюнник).

Жебонять голоси, як весною набрана з річки вода (В. Терен).

Молодий парубок сидів на возі і навіть не поганяв волів (І. Нечуй-Левицький).

А над усім тим густо стелиться дух свіжого степового сіна (С. Васильченко).

Незабаром у плавні прийшла тиха спокійна осінь (3 журн.).

В зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко).

Вишгород розкинувсь по широкому невисокому шпилі (І. Нечуй-Левицький).

Повітря було наскрізь сухе не випадала навіть роса на світанку (О. Гончар).

Вершники здавалось зрослися з підібраними грудастими кіньми (М. Стельмах).

Було очевидно що вчора про підготовку до нападу ніхто нічого не знав ( М. Стельмах).

Дахи в український селах були переважно солом’яні (3 журн.).

Життя торкає серця струни чулі і я на крилах пісні лину знов (В. Сосюра).

Сонце зійшло і враз над Києвом знялося ревище гудків (Ю. Смолич).

Багряний вечір догорів і попіл падає на місто переливається намисто понаддніпрянських ліхтарів (М. Рильський).

Коло хат у садках темніли купи вишень і стриміли здорові старі дикі груші (І. Нечуй-Левицький).

До пишного розмаїття мальв усі давно звикли, і стали вони невід’ємною частиною родини (І. Цюпа).

Я люблю їздити на поле тоді, як ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями (І. Нечуй-Левицький).

Дівчина троянди поливала і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (В. Сосюра).

Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім в повітрі потягає (І. Франко).