Основні види складнопідрядних речень

Україно, прихилюся я до тебе,\ Помолюся за твоє безкрайнє небо.

Чужі приходять в час твоїх щедрот, \ А я прийшла у час твойого смутку.

В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, \ В саду любові я ромашкою цвіла.

Його душа у слово перейшла, \ Поставши в працьовитій непокорі. 

3 види      

2 види        

5 видів

4 видів

означальні        

обставинні             

з`ясувальні

порівняльні

Молоді жонаті і старші парубки в передноворічний вечір ходили по хатах «меланкували».

Поки чоловік доїхав до Вільшаниці, надворі зовсім смеркало.

На дні довгого яру блищать рядками ставочки в очеретах, в осиці зеленіють левади.

Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

Добрими вважалися дні, коли на небі повний місяць.

Якщо парубків пускали до хати, вони розігрували різні жартівливі сценки.

Майже повсюди на Гуцульщині було поширеним вірування в те, що в передноворічний вечір худоба розмовляє між собою.

Адже під руку київського державця має перейти земля Подніпров`я, що віднині поєдналась із великими просторами інших племен слов`янських.

Здається, побачила вона, як через галявину пробігло веселе біле собача з атласною шкуркою.

Тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром.

Василь глибоко віддихається, бо попереду рубає валок Яків Кузло.

Мабуть,тому, що в юні роки не був таким щасливим, як нині,то й не помічав усіх приваб земної краси…

обставинне            

з`ясувальне             

означальне

порівняльне             

з`ясувальне            

означальне           

порівняльне

обставинне            

Не говори печальними очима те, що бояться вимовить слова.

Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани.

Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли.

Нам з тобою легко так, неначе вітер нам підказує слова.

Не знаю, чи побачу вас… 

Боюсь на тебе подивитись, бо таких очей не можна не боятись.

Недумано, негадано забігла в глухомань, де сосни пахнуть ладаном в кадильницях світань.

Сама втекла в сніги, у глухомань, щоб віднайти душевну рівновагу.

Він прихилився в храмі до одвірка, у тому храмі, де погас вогонь.

А що було там кладовище, то вже ніхто й не пам’ятав.

Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.

Я вчора бачила ту скелю, де був прикутий Прометей.