ОЗНАЧЕННЯ

Ось ключ від міста.

Ото як вийде, очима стрельне і туди, й сюди, у чобітках із мідними підківками.

Ти, певно, ще була тоді малою, як пролітала зірка із мітлою.

Вона ж співала, наче голосила, на себе кари божої просила.

Хіба їхній батько ласий був на гроші?

А хто із нас, як кажуть, без гріха?

А запорожці — люди без круть-верть, все кажуть щиро.

Вітер був сильний.

Маєш серце не з льодини.

Згадала все, кожнісіньку дрібничку.

Пригаслий зір красою полонив.

Той берег урослий очеретом.

Щось надломилось в голосі тремкому.

Якась полтавська чепурушка вперед пропхалася з малим.

І сизий степ ще звечора в росі.

Слова Сашка не мають тут ваги.

Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмертні.

Література справді спроможна сприяти розвиткові людини.

Істинно вільна людина ні над ким не прагнутиме панувати.

Тільки із страждання виникає здатність перейнятися болем ближнього.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Якою красивою є людина в праці.

Тиха вода завжди глибока. 

Спадають млосно вечори липневі.

То не хмара — біла пташка хмарою спустилась над царем тим.

Розкіш царів меркне перед мистецькими шедеврами геніїв.

За царя не бачили часом і сухаря.

Не мати царя в голові — означає діяти нерозсудливо.

Наше життя — бурхливий океан.

Роки життя не владні над тобою.

Стрижку наголо в нас називають солдатською.

Світло сонця розлилося по всьому степу.

На світі той наймудріший, хто найдужче любить життя

Він є володарем планети

Ми в світ прийшли успадкувати бать­ків велику славу.

Усе доопілля принишкло в чеканні спокою.

Сад — то спів веселих птахів і сумних вітрів.

В кінці села, коло самої Роставиці, стояла хата старого Джері.

Роман — людина ніжної і сумирної вдачі

Микола знав, що коні самого голови і його багатої рідні стоять дома в повітках.

Вчора був даний по радіо сигнал починати масову сівбу.

Яке то щастя — свій народ у світлі бачити.

Як гарно вернутись по довгій дорозі додому.

Рідний край щиріш любити научає нас розлука. 

В кім юная душа — той не сивіє з горя.

Лукія почуває, що Віталій просто щасливий з своєї роботи.

Над доріжкою з асфальту дві берізки обнялись. 

Робота, щирі задуми з дитинства полонили.