Означено-особові речення

До гори вийдеш, а з гори зійдеш.

Посадили над козаком явір та калину.

Любимо Вкраїну, та не сліпо, щирим серцем, чистою душею.

Чи хоч пучечок тої калини мені на груди покладуть?

Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять.

В травні стихло навкруги.

Покромсали життя моє на частки, на тьмяну січку слів і суєти.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.

Було дуже образливо, боляче, гірко.

Презентацію підготую завтра.

З гармат по горобцях не стріляють.

Треба полити гарбузи, кавуни, огірки, помідори.

Із ставка повіяло холодком.

Польовою стежкою йду в село.

Згаяного часу й конем не наздоженеш.

Тараса називають поліглотом.

Мною аж надто піклуються.

Учись до старості, а не до смерті.

У лісі зовсім затемніло.

Люблю чернігівську дорогу.

Пливемо назустріч сонцю.

Як дбаємо, так і маємо.

Семена викликали до князя в палац і наказали зачекати.

І грає чарівний Орфей на сонячних струнах дощу.

Лист надіслали поштою.

І знову тихо в школі.

Не можу сьогодні чекати.

Відтоді йому не щастило.

А в тропіках темніє одразу.

Не поганьбімо ж бо ніколи міщанством романтичних шат.

На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.

В тропіках темніє одразу.

Задзвонили у Констанці рано в усі дзвони.

Назриваю в гаю запашного зілля, запашного зілля, вибуялих трав.

Сійте вчасно - матимете рясно.

До лисини дожив, а розуму не нажив.

Від корявого дерева тепла не чекай.

У лісі пахне прілим листям.

Захоплюємось красою зимових пейзажів.

На Черкащині високу гору засадили акаціями.

Люблю в холодну осінню ніч спостерігати за зірками.

Розуму не позичиш.

У лісі пахне прілим листям.

Дуже кортить висловити свою думку.

Знання без помилок ніде не купиш.

У нього не розживешся і серед зими льоду.

За обіцянку кожуха не купиш.

Морозну свіжість відчувай на смак.