Означено-особові та неозначено-особові речення

означено-особовим

неозначено-особовим

безособовим

називним

означено-особове.

неозначено-особове.

узагальнено-особове.

називне.

Не спопеляй і не топчи отих краплин святої віри...

Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно .

Колеса глухо стукотять, мов хвиля об пором.

Найсвятіші в небо поривання падають до грішної землі .

В палітрі щастя любові колір не так вже й часто розпізнають

Виходжу з хати, йду до школи.

Діалогу не відбулося.

Ти мене накличешся ночами, несучи розлуку за плечами, і навиглядаєшся одна

Вечоріє в моєму найріднішому селі.

Маленька хатинка притулилася до річки.

Люблю щирих людей.

Мені дуже весело

Люблю красу моєї України.

 Без охоти нема роботи

Розлогі верби. Затишок і тіні.

У травні стихло навкруги.

Добре говорить, та зле робить.

Нас зустрічають хлібом-сіллю.

Краще не обіцяти, як слова не здержати.

Як привітаєшся, так і відкажуть.

На всі руки майстер.

Умій сказати, умій і промовчати.

Для правди багато слів не треба.

Краще послизнутись ногою, ніж язиком.

Посадили зелений сад навколо міста.

Не вислухана мова не варта нічого

Прокидаюся. Розвиднюється. Тиша.

Заблимало край неба крізь зелені-зелені хмари.

Скажи мені правду, мій добрий козаче.

Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти.

Портрети його друкуватимуть у столичних газетах

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

Мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

У лузі пахне вогкою травою.

 Навколо запахло чебрецем і м’ятою.

 Бережи честь змолоду.

 Сто зозуль кувало щовесни.

 Передсвітанкова весняна тиша рідних полів.

називне

означено-особове

безособове

узагальнено-особове.

Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Тихо й нудно, і спека пекельна.

Мене хоч били, добре били, а багато дечому навчили.

Любиш поганяти, люби й коня годувати.

У лузі пахне вогкою травою.

Не вчи орла літати, а соловейка співати .(Народна творчість)

Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали вільце молодої. (В. Сухомлинський)

На все це дивишся, усе це вбираєш у себе, сповнюєшся високістю простору. (Є. Гуцало)

Про унікальний острів Хортиця складено чимало легенд.

Звернімося до пізніших років. (В. Дрозд)

Мені бажали здоров'я, успіхів, гарних учнів - не без деякого лукавства. (Л. Ковальова)

Силою не хвались - краще трудись. (Народна творчість)

Тепер спомином повертаюсь до тополі. (Є. Гуцало)

Від напасті не пропасти. (Народна творчість)

Долі скаргами не власкаєш. (Народна творчість)

Тут галасувати не можна. (М. Стельмах)

У будівництві осель послуговувалися сосною, дубом, вільхою чи осикою