Підсумкова контрольна робота

Чумацький Шлях освічує дорогу від Криму до Києва.

Крізь щілину пробивається кілька сонячних променів.

Кілька парубків скочило до танцю, потягши з собою дівчат.

 Оця реальна мить вже завтра буде спомином.

Стежкою наближалися дві молодиці

Визволені не можуть забути своїх визволителів.

Усмішкою дитячої фортуни було для нас потрапити в той дім.

І залишився стояти дуб на злість усім вітрам і грозам.

Буде змушений упасти мертвим хижий птах.

Починає світати за лісом червоною барвою.

Будить спогад давня пісня, пада в трави і зника.

Художник щоразу все мусить відкривати заново.

Сорок вісім могутніх струменів злилися в один велетенський водоспад.

А три покоління селянського дому вмістились на знімках старого альбому.

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.

Заміж вийти – не дощову погоду пересидіти.

А ось тепер будемо вечеряти всі разом.

Любить людей мене навчила мати.

Моє серце прагне буять на просторі!

На дніпровській долині ромашка побита зів’яла.

Від козаччини до Чорнобиля – усе українське життя стає епосом.

Колись велика ріка Конка сьогодні стала річкою.

Весна – художник дуже знаменитий.

Нашу індивідуальність створює пам’ять.

Митець – створіння примхливе й складне.

На небі сонце – серед нив я.

Син від розкоші вередує.

Цього року вродило краще.

Зима крізь вії дивиться на світ.

Вражень вистачить на все життя.

Творчість завжди мрійна і тривожна.

Якою красивою є людина в праці.

Усі ми дужі дружбою своєю.

Спадають млосно вечори липневі.

Тиха вода завжди глибока.

То не хмара – біла пташка хмарою спустилась над царем тим.

Розкіш царів меркне перед мистецькими шедеврами геніїв.

Не мати царя в голові – означає діяти нерозсудливо.

За царя не бачили часом і сухаря.

Крути не верти – царем не будеш.

Я загартований від часів воєнного дитинства.

Ой там, за Дунаєм, молодець гуляє.

Дурний і в Києві не купить розуму.

Топчи правду в калюжу, а вона все чиста буде.

Приймачі підбадьорливо сиплють прогнозами.

Усе геніальне просте.

Собор як свіча.

Мова ніколи не зникне.

Мова одяг думок.

Три втілення добра.

Твої очі як зорі.

Кров людська не водиця.

Липневі дні неповторні.

Лиш боротись значить жить!

Я полководець миру і добра.

У містах земля одягнена в камінь і залізо.

Гомоніти з великим начальством було для мене втіхою.

У справедливих армій доля завжди прекрасна.

На гіллі рясному цвіт намов сніжинки.

Горобці в піску сипкому – ніби діти у ставку.