підсумкова контрольна робота

Сьогодні сяє сонце.

 Темна ніч вкрила все місто .

Багато слів написано пером.

Вороний не вагається, скаче прямо на Всеволода .

Знов зустріча земля годину літню і дерево пахуче зацвіта.

Цілу ніч надворі виє хуга, плаче, деренчить в віконнім склі.

Чорта крути за хвіст, а він радий: довший хвіст виросте.

Історичні факти лишаються фактами, їх можна по-різному пояснювати, але не замовчувати.

2

3

4

5

Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю, і зелено потемніли води в озерах,коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником.

Все стрепенулося і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ,що не співав давно.

Думав є велике право одпочить під лавром світу всім,хто в тій війні жорстокій ніс страждання на плечах.

Із найвіддаленіших місць приходили сюди люди, щоб розповісти богам про свої турботи , й звірити сподівання.

Сонечко зайшло і надворі почало вже темніти 

Дощ нарешті припинився і лагідне сонечко знову засяяло 

Котра зараз година і коли вже прибуде потяг?

Не сьогодні й не завтра душа наповниться спокоєм і турботою про рідних.

"Чи бачили таке, - сказав батько і, помовчавши, додав: - Готовий хлібороб, одним словом."

"Ото воно там якраз і було, — сказав мій візник, — отам, де стовп."

"Яка ти розкішна, земле, - думала Маланка. - Весело засівати тебе хлібом, прикрашати зелом, заквітчати квітами."

"Васильку, а йди сюди-но, до мене! - гукнув з подвір'я батько, і зиркнув так швидко і несподівано."

Здається, побачила вона, як через галявину пробігло веселе біле собача з атласною шкуркою.

Тільки діброва, до якої він саме дійшов, пересварювалася з хуртовиною і вітром.

Василь глибоко віддихається, бо попереду рубає валок Яків Кузло.

Мабуть,тому, що в юні роки не був таким щасливим, як нині,то й не помічав усіх приваб земної краси…

способу дії

міри і ступеня

часу

допустове

умови

В.Симоненко належить до тих людей, чиї біографії треба вивчати як частку історії України (Є.Сверстюк).

Сонце пішло на захід, від кленів лягли на дорогу тіні (О.Донченко).

Тоненький струмок диму поволі піднявся над сторожкою, понад віттям дерев та й послався над ними прозорою хмаркою (Гр.Тютюнник).

У Києво-Печерській лаврі на них справили враження художні майстерні та друкарні, де виготовляли гравюри з зображенням звірів, птахів, різних пейзажів (І.Пільгук).

Червоним яблуком округлим скотився день, доспілий і тяжкий, і ніч повільним помахом руки широкі тіні чорним пише вуглем (М.Рильський).

Десь коні ржуть і глухо грають сурми (Л.Костенко).

Біле сонце низько пливло над обрієм і сліпило очі (Р.Іванченко).

Секунди йшли і складалися в хвилини (Ю.Яновський).

Повітря пахне торф'яним духом і весняним випаром сирих вільхових дров (Гр.Тютюнник).

Дрібний теплий дощ сіявся над зеленим простором степу і запинав далину сизим серпанком (Р.Іванченко).

усміхнена від ранкового теплого ві­терцю

розмальовуючи безкраю просторінь неба 

  зокрема з морської пелени

яка захопила хмарки рожевим кольо­ром

перед сурядним сполучником і ( й );

якщо зміст наступного речення невіддільний від змісту попереднього;

коли для обох простих речень є спільне не тільки повнозначне слово, а й неповнозначне.

і, та, але, хоч, то, бо, хай, мов, й;

або...або, то...то,хоч...хоч, не тільки...а й, не тільки...але й;

ні...ні, і, та, й, проте, зате,поки, аби.

Минулася буря - і сонце засіяло. (М. Рильський);

Морозом скувало степ - а потім враз розгасло. (О. Гончар);

Яке чудове море - і як легко дихається біля нього!

Молодий юнак заради грошей згубив людське життя.

Він доклав значних зусиль до створення міцного колективу.

Люди іноді допускаються страшних помилок у власному житті.

З іншої сторони, без використання можливостец природи, людина не зможе жити.

частини речення вказують на часову послідовність подій чи явищ;

друге речення розкриває або доповнює зміст першого;

друге речення вказує на причину того, про що говориться в першому реченні.

Якби я була зіркою в небі - я б не знала ні туги, ні жалю. (Леся Українка)

Заграли знов - ще гірш нема ладу! (Л. Глібов)

Дерево міцне корінням - людина трудовим горінням.(Народна творчість)

У відносинах із природою сучасними людьми дуже перегнено палицю.

Він зрозумів свою помилку. Але коли це вже було запізно.

За вікном шелестів літній дощик, створюючи закоханим романтичну атмосферу.

Прикладом людини, яка втратила духовну основу, може бути Чіпка Варениченко.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Залишу я синові у спадок батьківське терпіння й хоробрість, щоб збагнув із вдячністю нащадок, як життя плекалося і добрість.

Сизий бузок , котрим обсаджені були стежки, переліз на їх гладеньке місце й вільно ріс там, де ходили людські ноги.

Якби не жовте листя в садках , то можна було б подумати, що надворі не бабине літо, а справжнєліто.

Тихо в полі, гай темніє, наступає літній вечір.

Дерева мене чекають, і падає листя на стежку, і падають зорі в долоні, і падає сон у траву.

У городі, де грають струни п`яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Минула тривожна ніч, і там, де попелясті сніги єдналися з небом, почав відділятися світанок.

три

чотири

шість

п`ять

Ліс , або як кажуть серби, шума, - це не просто сосни та дуби.

Кожен козак , що йде в степи, зав`язує собі вузлик з порохом на той випадок, коли не зможе розвести вогню.

Коли притомить нас дорога, нап`ємось грому молодого як п`ють з беріз холодний сік.

Несло то гілку рододендрона, то цупкий вінок з якихось дивовижних трав та альпійських квітів, досі не бачених нею таких, що ростуть лише там, високо в горах у понадхмар`ї, де не буває туманів.