Підсумкова контрольна робота І семестр

цитатою

діалогом

прямою мовою

непрямою мовою

слова кожного зі співрозмовників у діалозі

висловленняпевної особи, передане від імені того, хто з нею спілкувався

приблизно передане висловлення певної особи

слово, яке називає особу, яка бере участь у діалозі

Ви кажете Ой хлопче, буде, звісно, все гаразд!

Передай Андрію хай би зайшов під вечір.

Батько сказав Петру щоб він приніс води з криниці.

А на горі пророк Тарас підняв чоло над світом і хто ми є питає нас, чиїх батьків ми діти.

А: «П»-а.

«П, -а, -п…»

«П», -а.

«П-а,-п…»

Дмухнув вітер понад ставом – і сліду не стало (Т. Шевченко).

Людині треба, щоб її робота залишалася після неї самої жити (Ю. Яновський).

Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Т. Шевченко).

Луги, струшуючи срібну росу, розляглися співами своїх соловейків, голосним куванням сивих зозуль (Панас Мирний).

Мати вірила: земля усе знає (М. Стельмах).

Два голуби гудуть, голубка туркоче (Народна творчість).

Подивилась ясно – заспівали скрипки (П. Тичина).

Не русалонька блукає – то дівчина ходить (Т. Шевченко).

До тебе Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься (Леся Українка).

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко).

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь).

Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Корнійчук).

Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості (П. Загребельний).

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).

Увечері, справді, пішов дощ (Ю. Смолич).

кома

тире

двокрапка

крапка з комою

Добрий чабан дбає не про себе, а про отару.

Було б бажання, а розум знайдеться.

Знання на плечі не тиснуть та з рук не виснуть.

Корінь навчання гіркий, та плід його солодкий.

Кожна людина збирає останки сили, щоб не впасти 

Повітря ніби пом’якшало, почав падати рясний, пухнастий сніг 

Мінялися нещодавні обриси, і все ставало майже рухомим (А. Любченко).

Я йшов по дорозі, а збоку мене брели сторожі моєї душі (М. Хвильовий).

Печаль і гордість повніть, моє слово… (М. Нагнибіда).

Орачу мій, господарю великий, гостило в тебе сонце за столом…(М. Стельмах).

Ой водо-водограй грай для нас, грай, танок свій жвавий ти не зупиняй (В. Івасюк).

Луки, луки, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка? (В. Симоненко).