Підсумкова контрольна робота ІІ семестр 9 клас

 І де в світі тая сила, щоб в бігу його спилила.

Море так бадьоро хлюпає, що аж слухати любо.

Так літував Іван у полонині, аж доки вона не спустіла.

Благословен, чий труд прекрасний життя здіймає із руїн.

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати та квіти для вінків.

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру.

Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні.

Повітря було настільки прозоре, що з табору видно було чорне пожарище на південному схилі.

2

3

4

5

Учні стомлені, налякані неквапливо потяглися до зошитів: яким словом назвати цю складну контрольну роботу, щоб нікого не образити?

Пахне сонцем квітка, хмелем б'ють меди, достигають дині.

Усміх пославши в останнім промінні, згинуло радісне літо; дощ уїдливий, дощ осінній сіється, мов крізь сито.

Рада б я з тобою зустрітися - мама не пускає.

В житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі.

Повалило снігом потонули в ньому хати і дерева невидима собачня потягнула свої зморені голоси по своїх домівках.

Небо над Києвом висіло похмуре беззоряне принишкле воно теж ждало чогось лихого тяжко дихалося під таким небом город був наче накритий ним здавалося все має тут задихнутися ще до ранку.

Тут уже зблискували вогні чулися людські перегуки й перемови гоготіло полум'я в печах роздмухувалися горни в кузнях.

Лід тріщав лускався крижини лізли одна на одну.

Раптом моє серце тенькнуло опустилось трохи вниз і радісно завмерло невдалік від отруйного стебла воронячого ока стоять два близнюки-червоноголовці.

Море чисте спокійне небо голубе сонячне проміння скопом сиплеться у воду.

Зовні софора трохи схожа на акацію тільки молодою її гілки навмисне покрутять та пов*яжуть вона росте тоді як плакуча.

Сойка підступна птиця вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе.

Сашко не повірив своїм очам на стежці перед ним стояв Сіроманець!

Згайнуєш на жнивах хвилину втратиш не одну зернину.

Аз синім небом уже щось діється воно то зблідне наче від жаху то спахне сяйвом немов від радощів.

Прийшло літо не ходи на роботу.

Захочеш пити підеш до струмка.

Ти чуєш плачуть за тобою.

Ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою.

Грає листя на веснянім сонці,а в душі печаль, як небеса; він росте й співає яворонці,і згорає від сльози роса.

Коли в тебе віра у працю згасає,поглянь на ту річку,що скелі зриває.

Розкажи,як за горою сонечко сідає,як у Дніпра веселочка воду позичає.

А встане сонце із огнистих плес,заллє проміння землю світанкову,й зірки додолу спустяться з небес.

Над притомленим степом стояла така тиша,що було чути,як знизу дихає колос, як згори випадають роси.

Коли вона прокинулась,на столі вже горіла свічка,в кімнаті нікого не було, у чорні смолисті вікна дріботів дощ.

Осінні дрібні дощі падали на сумовито принишклу землю і зелено потемніли води в озерах, коли Михайло і Соломія попрощалися з лісником.

Думав є велике право одпочить під лавром світу всім, хто в тій війні жорстокій ніс страждання на плечах.

Все стрепенулося і вже широкою чарівною музикою зашумів дощ, що не співав давно.

Це зміст тексту, те, про що (або про кого) в ньому йдеться.

 Це те, заради чого створено текст (задум його автора), те, до чого він закликає, що схвалює, що заперечує, від чого застерігає, тобто висновок, який випливає зі сказаного або написаного.

Це частина (складова) загальної теми

Це завершення тексту, своєрідний підсумок усього висловленого.

«Марійко, усе, що ти робиш, наповнюй любов'ю», — навчала в дитинстві мама.

«Діснейленд - це справжня казка!», — радісно вигукнув братик.

Максим усміхнувся - «Дивний ти чоловік, боярине»

«Ну, то добре — казав кошовий — іди ж у який сам знаєш курінь».

Найкращі душевні порухи нічого не варті, якщо вони не приводять до добрих справ (Ж.Жубер)

Там, де низька моральність, нема великої людини (Р.Роллан)

Коли егоїстичне щастя є єдиною метою життя, життя дуже скоро залишається без мети (Р.Роллан).

Я зрозумів усе тоді, коли дочитав лист батька до кінця.

Коли кипіння в радіаторі припиниться, знову поїдемо.

Він жив на самому кінці села, де глибокий яр входив у ліс вузьким клином (І. Нечуй-Левицький).

Мені дуже сподобалася книжка, яку я отримала в подарунок від друзів.

Після того як скінчилась буря, знову засвітило сонце.