Підсумкова КР 9 кл.І півріччя

Вечірній промінь шепче до землі, що сонечко прощається до ранку

Світи йому, ясний місяченьку, у дальній дорозі. 

Ну, ось ти й вернувся з доріг мені шумлять чубаті явори. 

А кажуть, ніби кожна зірка промениста – то душа. 

«Багато сього літа зілля назбирала? – питає Тетяна і   озирається по закутках, де стара приятелька держала насушене чародійне зілля» (О. Кобилянська). 

"Королевою весняного лісу" вважають конвалію в народі. 

« Як навесні добре ореться, буде добрий рік», - сказав Михайло Федорчук.

За словами А. Герцена: « Природа не може суперечити людині, якщо        людина не суперечить її законам».

А гай, здається, задрімав над річкою. 

Остап і Марфа сиділи під вербою, але їм не говорилося. 

Колишеться світанок за вікном, немов купається в тумані. 

У сучасному соціумі дуже важливо вміти заявити про себе, вибороти своє місце. 

Книги вчать нас мудрості віків і на їхніх сторінках оживає минуле. 

У небі сонця благодать розлито і хмар розкинуті крила. 

Зазвучала пісня голосна і завмерли раптом усі в зачудуванні

Надвечір згубилася десь мряка і густий дощ спустився на землю. 

День ішов за днем і нічого не віщувало змін. 

Або сніги впадуть глибокі або морози закують до тебе путь. 

Діти гралися надворі і веселий сміх лунав довкруж. 

Земля наша мати щедротна і її потрібно берегти.

Співали в травні солов’ї і ми їх слухали до ранку. 

За селом гуркали громи і метались блискавки.

Учіться будувати взаємини з людьми, бо це запорука успіху. 

Хочеться знайти такого друга, який ніколи не зрадить. 

Дівча усміхнулося так приязно, аж на серці мені посвітлішало. 

Намагайтеся говорити приязно, щоб не викликати несприйняття. 

Ось мій найбільший скарб, який у серці бережу. 

Христина вимагала розповісти їй, наскільки все ускладнилося

Сідає сонце за горою, немов ховається за пазуху мідяк. 

Дарма що перешкод було вдосталь, проте Євген таки вперто йшов до успіху.

Уклонився колос на всі боки та й сказав весні, прощавай.

Уклонився колос на всі боки та й попрощався з весною.

Уклонився колос на всі боки та й сказав, що весно прощай.

Сказав колос весні прощай й уклонився на всі боки.

Іван Франко писав «Народи тільки тоді зможуть досягнути щастя й

свободи, коли всі будуть ученими працівниками». 

«Бути людиною, – стверджував Антуан де Сент-Екзюпері – це означає

відчувати, що ти за все відповідаєш».

«Людина не для того створена, щоб терпіти поразки… – писав Ернест

Хемінгуей. Людину можна знищити, але її неможливо перемогти».

«Ми – не безліч стандартних «я», – стверджував Василь Симоненко

і додавав: – А безліч всесвітів різних».

Ми з вами – сини і дочки українського народу, який має славну й прекрасну історію, свою співучу і чудову мову. 

Зійшла зоря, освітила шлях мені, так що легше стало йти до далекого міста

Звичаї – це ті неписані закони, якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах

Це славнозвісний Чумацький Шлях – орієнтир чумаків, які звіряли з ним свою путь, коли мандрували по сіль. 

Ти забув, що пес, який хоче вкусити, зубів не вишкірює…(Р. Іваничук).

Я пробував заперечити, але візир показав мені листа, писаного твоєю рукою. (Р. Іваничук).

Тільки запам’ятай: той не любить своєї батьківщини, хто хоче нагороди за любов до неї (Р. Іваничук).

Задумувалась не раз Марія, чому такий добрий для неї цей ледь похилий рудовусий чоловік, та догадатись було неважко (Р. Іваничук).

Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.

Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля. 

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець .

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів 

Вадим, звиклий до поклоніння, не звертав ні на кого і ні на що уваги 

Добре, коли людина вміє мріяти.

Хоч і лягла в постіль, не могла заснути 

Вдень я погоджувалася з татком, що Вадим вродливий

Хто не жив серед бурі, той ціни не знає силі.

Життя - нескінчена дорога, що кличе вдалину тебе.

Знову яблуні цвітуть,  і лунає знайомий мотив.

Вночі спадали хмари куряви і затихав Путивль.

То сонечко пече, то вітер його пхає.

Дунув вітер понад ставом - і сліду не стало 

Спадщина Франка є багатющою однак вона є маловивченою

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Стежина сховалася у лісі, щоб прохолодитися.

Огірок, що зжовк на сонці, був дуже несмачний.

Ішло з димом добро, яке надбали за десятки літ .

Іван милувався красою, що відкривалася за кожним кущем.

Думки, які роїлися в хлопцевій голові, не давали заснути.

Олесь, який плив поруч, допоміг мені вийти па берег

Г. Сковорода наводить слова Плутарха - «Дружба…зменшує страждання».

«Еге, добродiю,- каже Василь Невольник,- благую честь iзбрав собi пан

Черевань - нехай його Господь на свiтi подержить!»

Юхим підозріло черкнув мене поглядом і в’їдливо запитав- « У тебе, жовтодзьобе, є баланс у голові?»

«Веди ж нас, Василю, до пана,- каже полковник Шрам.- Де вiн? Чи в

свiтлицi, чи в пасiцi?»

«Да годi тобi розпитувать! - озвався пiп, - Бачиш, що не татаре, то i впускай»

«Враг його,- каже,- знає, який тепер люд настав!»

-Веселка воду п’є! -Кажуть в Україні. 

-Ну, з Богом!, – сказав дядько Тихін. 

– Добрий кінь, – кажуть козаки, – День біжить, а три лежить.

– Здоров, мій гнідий! – каже козак, погладжуючи гнучку шию коня.

– Така та наша славна Україна, – твердить хлопчина в умі.

– Справа – дивна дівчина, – погладив себе козак, – годі її збагнути.