Речення 1семестр

другорядні члени речення, однорідні члени речення

дві і більше граматичних основ

однорідні члени речення, хоча б один другорядний член речення

звертання, вставні слова, відокремлені члени речення, однорідні члени речення

означення, виражені дієприкметниковим зворотом

поширені прикладки

обставини, виражені дієприслівниковим зворотом

обставини, виражені одиничним дієприслівником

Я щоразу впізнаю Марусин голос, підводжуся на ноги і гукаю: «Марусю, не застуди голос!»

«На якій мові вони і про що в цих піснях ідеться» - цар запитав.

Крушельницька по-французьки пояснила «Це пісні мого рідного народу".

«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине»: стверджує Тарас Шевченко.

Відходили все далі й далі зрадливі вітряні дні, і вже з другого ранку вони їхали царством весни.

Він був бруднувато-сірим, попелястим і тільки тепер, викупавшись у річці, знову став сліпучо-білим красенем, схожим на древніх предків

В особливо небезпечних місцях старий обходив збоку, весь час не спускав з ока слідів, перемацував очима кожний непевний закуток, купи вітролому, каміння.

Ти спершу стоїш на подвір’ї серед срібного дощового мерехтіння, далі виходиш на шлях, простуєш із задертою головою, потім опиняєшся на вигоні, підставляєш дощинкам обличчя, руки, плечі.

Упали густі сніги, і метелило мало не щодня.

Буває – тужу за тобою, як тужать квіти по весні.

Тут срібно жебонить синя-синя долинкова вода, я нахиляюсь до неї, п’ю її спів і прислухаюсь до шелесту отави.

Боляче буває дивитись, як падає зірка

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл із льоту раз у раз шугає в нього.

І сила є, і серце не мізерне, і сто віків не вмерти, ні заснути.

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами.

Незабаром ви побачите на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип.

1,3

5,6

1,2

3,4

А перше

Б друге

В третє

Г шосте

На хвилину зупинялися, щоб дати коням відпочити.

Хлопці держалися разом і, йдучи, розглядалися по сторонах, щоб добре затямити дорогу.

Дозорці дали знак, щоб веслярі рух весел припинили.

Повільно, обережно ступаю по чорноземові батькового городу, щоб йому боляче не було.

У степу стояла висока трава, так що коней закривала зовсім.

Це місце треба було перейти непомітно, тому що воно було яскраво освітлене.

У степу почало стихати, поки не почувся десь далекий голос.

Того зовсім не треба було, так як можна було зробити це потім.

Уже сонце хилилося до заходу, як у степу показалася велика чорна плахта.

Старий дзвонар одного давнього вечора розповідав, як десь дівчата дзвонами привертали парубочі серця.

Зібралася ціла флотилія, наче з якого великого переможного походу верталися.

Назбирали багато сухого бадилля, щоб було чим цілу ніч палити.

З татарами поводились угодники по-людяному, хіба що часом сміялися з їх української мови.

Ще не хотілося зачиняти дверей, так як надворі так гарно було.

Тут було ще багато води, тому що сонце не встигло її висушити.

На небі щораз густіше стали виступати ясні зорі, поки не вкрили цілого погідного неба.