Підсумковий тест за I семестр

тире, лапки

двокрапка, кома

тире, кома

двокрапка,знак оклику

 тр...юк, безправ...я, валер...янка

 голуб...я, багр...яний,крем...яний

міл...ярд, міжгір...я, тьм...яний 

 бар....єр, зап...ястний, трав...яний

 На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло. (М. Рильський.)

Ялинка затремтіла від низу до вершечка і кілька зелених глиць упало на сніг (М.Коцюбинський)

Сипнувся дощ і від його краплин враз на душі моїй тепліше стало

 Море невинно голубіє над стінами скель і сонце так світить ласкаво (М. Коцюбинський.)

 Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно.

Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки

полюбились ніжні і замріяні пісні.

Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно

скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

 Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось

наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

 Колона машин мчить униз, і багряні гори розступаються, як живі, даючи дорогу.

 Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати

Не рад козак журитися, так серденько ниє.

 Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати.

Гасне заграва – і багряний відблиск на снігу згасає.

Скрізь снігові замети, а на деревах де-не-де рум’яні яблука пломеніють.

Природа, позбавлена тепла і сонця, готувалася до зимового спочинку.

Пустка була навколо, і все було незнайоме.

Україно, прихилюся я до тебе, Помолюся за твоє безкрайнє небо (О. Ткач).

 В обіймах вітру, в морі сонця і тепла, В саду любові я ромашкою цвіла (О. Довгоп’ят).

 Чужі приходять в час твоїх щедрот, А я прийшла у час твойого смутку (Л. Костенко).

Його душа у слово перейшла, Поставши в працьовитій непокорі (Д. Павличко).

.1,2,4,5

2,3,5,6

2,3,4,5

 2,4,5,6

Рідні луки , ріки і поля знають чарівне , прадавнє слово.

Україна дорога й близька моєму серцю.

Європейцем я живу в краю Шевченка і Богдана.

 Косили сіно лугове , і пахла м`ята .

Парки й сквери, поринувши в глибоку задуму були несказанно прекрасними

Ялинки, одягнувши білосніжне вбрання,стояли зачаровані.  

Падаючи сніг, кружляв і легенько опускався на землю. 

 Осики, тихо погойдувалися, нашіптуючи одна одній свої таємниці. 

Чого зажурився, мій любий козаче питає дівчина вродлива.

Мати через пліт запитала сина, куди він зібрався.

Хто ж ти , братчику, будеш - вівчар зацікавився. - Іван.

Помилуйте! йому Ягнятко каже На світі я ще й року не прожив.

розриваючись громами і метаючи блискавки в усі куточки неба

що аж лячно було глянути в вікно

 і напувала спраглу землю, стомлену спекою

і блискавки шмагали потріскані від спеки поля