Поняття про відокремлення. Відокремлені другорядні члени речення. Розділові знаки при відокремлених членах речення

Далеко-далеко на південь засиніли гори, вкриті снігом.

Все вкрито особливими, нерозпізнаними звуками.

Чисті, немов змиті джерельною водою зорі тчуть над землею мереживне покривало.

Над землею пролітало легеньке білосніжне павутиння.

За Дніпром, повиті сизою ранковою димкою, мріли розлогі українські степи.

Вечір непомітно проходив у вологу, росяну ніч.

Густа, медова теплота високі налила жита.

Все небо розгорнулося в над головою в синьому вечірньому холоді.

Вогка земля мріла в гарячому золоті гарячого проміння, вільна від тіней і холодів.

Село, зачароване зоряним небом, хороше синіє розкиданими хатками.

Чорні дерева стояли в снігу, настовбурчившись замерзлими гілками.

Полинно пахне ніч, заснувши в небосхилах.

Місяць випливав з-за садка, розкидаючи срібне проміння.

До ранку чистого пробивсь крізь хмари листу усміх дивний і нас, стріваючи, вітає.

Синіють кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом.

Вільний степ передо мною, повний чистої краси, зеленіє пеленою.

Синє небо, побравшись з чистою землею, розгортає над нею своє шатро.

Киваючи рясною головою, зелений ліс до сонця засміявсь.

Скидаючи кирею срібнорунну, поволі прокидався степ і оживав.

Росяні перли, розсипані за ніч по травах і вітах ялин, займалися феєричними вогнями, горіли барвами веселки.

Акації стояли саме в цвіту, заквітчані безліччю білих китиць.

Жагучими пахощами дихала земля, розпалена садами.

Шалений холодний вітер люто висвистував і завивав, біснуючись над степом.

Тепло дихнула в лице тепла чорна рілля, повна спокою й надії.

Смереки на горах, обвислі інеєм, обвиті мрякою, дрімають.

Три дні і три ночі, не втихаючи, палало...

З природи мовчазна, вона залюбки слухала веселу та гарну бесіду.

Благословенная давно, цвісти ще мусиш, Україно!

Хай же буде благословенне життя, звеличене працею.

Образи мистецтва, зокрема літератури, ми неодмінно домальовуємо нашою уявою.

В низині тривожились перелітні птахи, особливо чорногузи.

Ввібравши в себе погожість і чистоту сонячного дня, село виглядало, як дівчина красуня.

Ліс випустив мене з своїх обіймів, степам віддавши лагідно.

Розганяючи тумани, сонечко вставало.

І я, заплакавши, назад поїхав знову на чужину.

Усі, особливо Остап, швидко впорались із роботою.