Повні й неповні речення

А. Неповними можуть бути тільки односкладні речення.

Б. У неповних реченнях пропускається тільки один із головних членів речення.

В. У неповних реченнях можуть пропускатися головні, другорядні або кілька членів одночасно.

А. Удосвіта збирали цілющі трави, потім квіти для вінків.

Б. Тільки й кажу півневі — Ніколи мені — іду пасти бджіл. Він сердиться і гулькотить, мовби повен рот води набрав. — Ото не треба було в шкоду ходити — таки кажу йому. Хай зрозуміє свою помилку.

В. А назустріч дід: — Куди це ти летиш? — Бджоли пасти! — Бджоли пасти? — чомусь дивується. — Треба собаку завести, то не буде мені мороки. І курей глядітиме, і бджоли пастиме, — кажу йому, — бо скільки можна без собаки жити? — Буде тобі собака, — обіцяє він. А бджоли вже полетіли — і не видно, й не чутно їх. А мені знову потерпай, чи втраплять додому.

А. Мати рве на городі росисту цибулю. Кладе з сухою паляницею до моєї торбини.

Б. Задихаючись, прибіг Ігор. А мати… мати плаче. Ні, це радісні, щасливі сльози! — Мамо, мамо… Вона показує аркуш паперу, списаний дрібними рядками. — Лист! Лист від тата!

В. Прийду вчасно.

А. Я читаю журнали, а ти газети.

Б. Я читаю журнали, а ти — газети.

В. Я читаю — журнали, а ти — газети.

А. А степ принишкне зачарований.

Б. В одній з дірок — веретеноподібне фуркало з довгими, припасованими угорі ременями.

В. Сиджу біля вуликів. Дивлюся, як танцюють золоті бджоли на сонці. Дзвенять. Раді-радісінькі, що тепло, що немає дощу і що я сиджу біля них. Ці нікуди не дінуться

А. З наступного чи попереднього речення.

Б. З ситуації мовлення.

В. Відновити неможливо.

А. Повними є речення, у яких наявна граматична основа.

Б. Неповними є речення, у яких відсутні другорядні члени речення.

В. В повних реченнях наявні всі необхідні для розуміння змісту члени речення.

А. Не місце красить людину, а людина — місце.

Б. Від дніпровського вітру тріпотіли прапори, розгорнуті і грізні, як заграва, прострелені, сиві від негоди і дощів. — Здрастуйте, орли! — Здрастуйте, сини наші! — Здрастуйте, — відповідали на землі, на літаках у небі, на танках, на лафетах гармат, на машинах, на конях.

В. І згадується Дорошеві. Ніч. Мороз. Сніг.

А. Кома.

Б. Тире.

В. Двокрапка.

А. Прийдеться!

Б. Їхня мати почала спихати каченят з балкона. І кожне ставало в повітрі на крило. — Прощавайте, — журно сказав я їм. — І не забувайте мене!

В. І тоді вийшов з натовпу юнак у білій полотняній сорочці. Його карі полянські очі палали відвагою —Я пройду.

А. — Е-е, е-е, котку, чи вчинив ти шкодку? — А бігме, — це не я. Це кицюня моя. По коморах ходить, людям шкоду робить…

Б. — Скільки часу хоробрий гетьман радитиметься? — Недовго, мірзо. Недовго. Ти відпочивай поки — гостем моїм будь. А ми уміємо хутко збиратися, коли треба. Знаю — Мухамедові-хану пече. Порадимося, ухвалимо, як ліпше, — і одразу тобі передамо нашу остаточну відповідь. Гадаю, буде вона доброю для хана Мухамеда.

В. І так можна багато-багато разів. Скільки хочеш.

А. Що посієш, те й пожнеш.

Б. Можна говорити й про успіх.

В. Вересень пахне яблуками, а жовтень — капустою.