Словосполучення.Речення.

рідна земля, зібравши гриби, читання вголос; 

приходити додому, рання весна, вечірня зоря; 

спів пташок, щира усмішка, сонячні промені; 

читати мовчки, побачити друга, цікавий журнал.

українська мова, прийшла вчасно, прочитати книгу; 

між заняттями, наголошений склад, тихо заспівати

починається урок, довгий хвіст, улітку відпочивати; 

батько і мати, переказувати текст, на поверхні

Лине пісня в садах солов’їна (І. Нехода). 

Поезія — це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі (Ліна Костенко). 

Весна ще так ніколи не співала (Леся Українка). 

Творчість Б. Грінченка увійшла в золотий фонд української класичної літератури (П. Хропко). 

Кров не вода, а серце не камінь (Народне прислів’я); 

Пісня і праця великі дві сили (І. Франко). 

Кожна людина свято береже у своїй пам’яті все, що супроводить її з дитинства (І. Цюпа); 

І земля, і вода, і повітря все поснуло (М. Коцюбинський).

дієслово умовного способу; 

складена форма майбутнього часу дієслова; 

дієслово наказового способу; 

фразеологічний зворот.

Ліс зустрів мене, як друга. 

Я не люблю осінньої ночі. 

І нехай наше життя буде чудесною піснею! 

Та ціле підземне місто спорудили.

простим підметом; 

складеним іменним присудком; 

неузгодженим означенням; 

узгодженим означенням.

присудком

означенням

додатком

обставиною

Хлопці накивали п’ятами. 



Сьогодні відбудуться збори. 

Незабаром настане весна. 

Левова частка заробітку — господареві.

У хлопчика від радості дух перехопило.

Надворі повно сонця і голубого неба.

Знов фарби й кольори в душі моїй живуть.

Іноді людям щастить у житті.

Книжка мовчки все розкаже (Народне прислів’я).

Вечір (В. Винниченко).

У кожній хаті України портрет Шевченка на стіні (М. Козимиренко).

Вище себе не скочиш (Народне прислів’я).

Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Народна творчість). 

А я люблю фільми фантастичні (О. Довженко).

За чорним полем ще чорніший ліс (О. Копиленко). 

Хай стереже вітра в полі (О. Довженко).