Повторення. Орфографія. Синтаксис

під..яремний, краков..як, рутв..яний

П..ятихатки, без..язикий, брукв..яний

розіб..ється, Прип..ять, присв..ячений

сором..язливий, Валер..ян, зап..ястя

об..їжджати, Лук..янівка, сер..йозний

доброчес..ний, якіс..ний, балас..ний

безвиїз..ний, захис..ник, тиж..невий

ненавмис..ний, аген..ство, запіз..но

радіс..ний, студен..ство, пристрас..ний

блис..нути, перехрес..ний, абонен..ський

спитати, росхвалений, прибічник, беззбройний

скаламутити, безквитковий, розжувати, приточений

призвище, зціпити, безхарактерний, розквіт

розказати, бесхатько, зцементувати, примазатись

зчавлений, розпилення, препізнитися, безкрай

гр...міти, сп...нити, оз...ратися

зас...нати, дзв...ніти, др...жати

ч..твертий, бад...лина, прож...вати

л...мон, хлоп...ць, бл...щати

зверн..ння, ход..ння, вікон..чко

гус..ня, запізн..ння, зар..во

мерехт..ння, мороз..во, мар..во

діж..чка, кам..ння, кач.ня

 річ..чка, зморщ..чка, часн..чок

 ген..альний, рад..й, к..парис

ауд..єнція, кл..єнт, б..нт

 артер..альний, х..мія, к..ргиз

парт..йний, к..но, д..агноз

Далеко чути звуки, гучно линуть голоси.

Пташині зграї злітають високо в небо, і від того здіймається вітер.

Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

Осінь не забарилася, бо закони природи невблаганні.

Не доля вирішує - людина творить свою долю.

 Я на вбогім сумнім перелозі буду сіять барвисті квітки…

Кожен із вас мусить пам’ятати свої обов’язки.

Людина залишає по собі пам’ять.

Від страху діти накивали п’ятами.

Кілька покупців почали сперечатися.

 Хлопчаки били байдики.

Трава не скошена.

Мільярди людей прагнуть жити в злагоді.

Вистава була надзвичайна.

Нехай кожен із нас пізнає себе.

Як парость виноградної лози, плекайте мову.

 Бити байдики - улюблена справа ледарів.

Шипшина важко віддає плоди.

Ліс випустив мене з своїх обіймів, степам віддавши лагідно.

 Синіють кришталевою стіною височенні гори, покриті вічним снігом.

А за річкою, попід кучерявим зеленим лісом, вся гора вкрита розкішними килимами ярини.

По рожевій площині моря пробігали то золоті, то блакитні іскри.

Вона виповняла весь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких блакитних просторах.

 Якщо ти прагнеш здобути перемогу, друзі повинні бути поруч.

Водій загальмував на перехресті, щоб ми швидко вийшли з машини.

Коли ми зійшли на ту гору, керівник групи дав команду перепочити.

Коли Назар думає про осінь, у його уяві виринають жовті листочки.

Я біг досить-таки повільно, бо відчував страшну втому в ногах.