Повторення. Пряма і непряма мова

Утік за ліс холодний вітруган.

У дощовий день багато хто береться напоїти курей.

Дівчина в рожевому намисті дивиться на сонце з-під руки.

За вікном цілу ніч не вщухала липнева гроза.

Андріївський узвіз не припиняє радувати і киян, і гостей столиці своєю аурою загадковості. 

Ми будемо відпочивати впродовж наступного тижня.

Брат поїхав відпочивати в Одесу.

Хлопці швидко накивали п'ятами звідти.

Колишній замок, видно, був розкішний.

Чернігів славиться своєю історією.

Ми будемо вивчати нову тему.

Ви довго будете ловити ґав?

Вічність - це, напевне, так довго.

 Прокинься нарешті зі сну.

Вставай і біжи, доки вистачить сили.

Сонце закрили важкі темні хмари.

Вітер ганяє собі досхочу та грає на хвилях дощу невідомі нікому мотиви.

Сонце закрили важкі темні хмари, притягнуті буйством вітрів.

Ніколи не плач на радість орді!

Де той літак, що світанком візьме на крило і понесе...

Що ти побачила сьогодні за цим відчиненим вікном?

Хто, як не ти, веде мене туди, де в небі журавлі.

 Гей, козаче, не журись і не рви серденько.

Українське сонце зійшло.

А моря набиралися по краплині.

Життя шовкопряда швидко мине, але зробить створіння одне клубочок міцного шовку.

Я непомітно працюю в саду, шовкову нитку пряду.

Вона рве твої думки, бо на відстані руки тремтять сльози і бетон - цвітуть квіти мінних зон!

Українське сонце зійшло.

Хай яскраво світить воно.

Дорого заплачено.

Ми їм не пробачимо.

Байдужість в цьому винна, жорстокість без кари.

Та невже твого зла межі стерті?

У твоїй голові лиш війна.

Подай зброю мені, брате.

Мій друг нам з тобою знов засвітить сонце.

В світі може все зруйнуватись на жаль.

Тому прокинься і вимкни будильник вставай і біжи поки вистачить сили.

Мамо ти не уявляєш як удав не відпускає пустота.

Українці мають багато традицій пов’язаних із вишивкою.

Щоб оберегом стала для синочка руками неньки вишита сорочка.

Сіріє за вікном звичайний день, а в рушниках волошками сміється.

 Подружки виконують пісні виплітаючи весільні вінки. 

Діставши згоду батьків на одруження дівчина виносила старостам рушники.

 Центр стелі прикрашає ліпнина спрут із щупальцями у вигляді сплетіння раковин, морських зірок, рослин. 

Народилося море безкрає з неосяжним морським обрієм.

Налякані чужим голосом птахи з тривожним писком крутилися над головою Соломії.

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим.

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях?

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву.

Ой чого ти земле молодіти стала.

кому

тире

двокрапку

лапки

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

 Мама сказала: як же ж мені сумно, хочу побачити рідненьку сестру.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

 Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо знати, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що будь-якій людині важливо знати, що про неї думають інші, як сприймають її ідеї.

 Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

прямою мовою

цитатою

 непрямою мовою

діалогом

Не завжди в цьому світі добре мати надто багато чогось, - сказала вчителька.

 Вона додала: Гігантські ірландські олені, фактично, вимерли через свої велетенські роги.

Багато ссавців у процесі тисячолітньої еволюції стали більшими, - пояснила вчителька.

А потім сказала: Ірландські великорогі олені мали роги до чотирьох метрів у ширину!

діалогом

прямою мовою

непрямою мовою

словами автора

точно відтворений чужий вислів із збереженням його лексичних особливостей.

дослівно відтворена розмова кількох осіб.

пряма мова, що передає розмову двох осіб.

чуже мовлення, уведене автором розповіді в текст.

«М’ята», – прошепотіла Настя. – «Зійшла холодна м’ята».

«Може, я міг би вам допомогти?» – довірливо запитав незнайомець.

 «Щось воно недобре»: подумав Андрій, удивляючись у пітьму.

Я цієї пісні раніше не чув, – сказав студентові Василь: – Ви її всю знаєте?

Діти, будьте обережні на дорозі!

Слідкуйте, будь ласка, за своїми особистими речами!

Шановні пасажири, напої, на жаль, зараз вживати не можна!

Хочу звернутись до батьків, майте на увазі, дітей слід тримати за руку!

Синоптики попереджали про можливість ускладнення погодних умов.

 А що, хлопці, будемо рушати, каже дід.

Перед від’їздом до Львова на навчання батько наказував Соломії, щоб вона чесно виконувала свої обов’язки, вчилася і йшла вперед.

«Що там, — дума Чіпка, — там, мабуть, гарно так».

кому

крапку

двокрапку

ніякий