Олімпіада з української мови

Чи знаєш ти, хлопче, якого коня тобі серед поля вготовила доля?

 Летіть, летіть, нестримні журавлі, через усі держави і кордони.

Вийди, вийди сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко.

 Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

"Чудасія! - подумав я. - Космонавти літають у безмежному небі... А ми в кукурудзі заблудилися".

"Нікого не чекаєш?"- у Бориному голосі звучить непідробне здивування й навіть трохи переляк. 

"Так он воно що!" - радісно попідстрибували наші душі. - "Так ви, значить, не в тюрму нас, товаришу Паляничко".

Адвокат зауважив : "Цю справу виграти буде дуже складно".

«Добрий вечір вам»: заспівав позаду тоненький дівочий голос.

«Ні, — сказав сам собі Василько — щуки я не піймаю, бо вона прудка».

«Життя мені всміхалося, — говорив Франко, — а діти були промінням».

«Коли я сита, то така я добра», ковтнувши жертву, просичала Кобра.

Намети вони поставили на маленькому острівці.

Мій зошит зараз перевіряє вчителька.

 Ці яблуні посадив мій дідусь.

Велосипед мені подарувала мама.

Минуле здається миттю.

Не треба думати мізерно.

Мені невесело було.

Гаряче сонце, пустельність і тиша.

Вітер знову підхоплює листя, і пливе воно вгору барвистою стрічкою.

А хмари на небі білі-білі, хитаються, ніби чудернацькі парашути.

Проснулися води, зазеленіла земля від голосного співу струмочків.

На небі зійшло сонце, але згодом його заполонили хмари.

Усі квіти тягнуться до сонця маки ромашки волошки.

 І над водою і над гаєм все мовчить.

І доріжки і стежини усе замело снігом.

Верба й калина символи України.

Будинки, сади, сніги: усе мліє в теплі сонця.

Раділи і садок і поле, і долина.

Світить та не гріє сонце золоте.

У лісі не було нічого: ні ягід, ні грибів, ні черешень.

До тебе річечко ще вернеться весна.

 Скажіть шановний де мешкає Софія.

Як тебе не любити Києве мій. 

 Друже радий зустрічі з тобою.

довідник, квартал, разом

завдання, котрий, феномен

випадок, легкий, навчання

вимога, добуток, центнер

відраза, огида, ненависть

зневіра, розчарування, сум’яття

жадібність, скупість, захланність

патетика, збентеженість, піднесення

казковий, приємний, липовий, сказаний

навколо, посеред, під, щоб

напишеш, говорити, малювати, відраховано

десятий, сто, трьохмільйонний, п’ятірка

задавати питання

не звертати уваги

охочі поспілкуватися

поважати одне одного

В душі моїй печаль стоїть нежданна, в проміннях пам’яті – обличчя дорогі.

Північ синя й невблаганна, як осіннє небо зрання, як прозорі чисті води незатьмарених озер.

І стояли дерева німі на осонні, знемагала в пилюці вечірня імла.

Життя моє шалене несе мене у свій огненний простір.

не знайшовши, ненависний, недочувати

не написаний мною, невимита чашка, незграбний

незнаючи, не сьогодні, не відпочити

не зникає, немічний, не прочитаний ніким

Ми не приїхали на зустріч за браком часу.

Поняття тексту в мовознавстві тлумачать по-різному.

Визначте основну задачу голови громади.

До нас завітали численні гості.

За сто кілометрів від Києва між Дніпром і Десною розкинувся Міжрічинський ландшафтний парк – один з найбільших в Україні.

Сьогодні Міжричінський парк – це величезна територія соснових лісів і піщаних дюн, і унікальних непрохідних боліт, і вікових дубів.

Фауна парку: козулі, лосі, олені, бобри, куниці – вражає своїм багатством.

Щоправда, не всіх мешканців можна побачити, бо зазвичай тварини ховаються від людей.

юнацький, бузький, латишський

солдатський, норвезький, рекруцький

збаразький, казахський, ткацький

запорізький, сиріцький, чеський

в голові мак росте–як мокре горить

співати Лазаря–як муха в окропі

гаряча голова–як горохом об стіну

на сьомому небі–як чорна хмара

Крізь щілину впало кілька дощових крапель.

Натюрморти Катерини Білокур вражають філософським осмисленням життя.

Працювати до сьомого поту – звичка багатьох залюблених у свою справу митців.

Чумацький Шлях утворився внаслідок зіткнення і злиття невеликих галактик.