Повторення. Складне речення

А Хто ставить завдання простіші, той швидше мети досягає.

Б Он ліс знімає золотистий бриль, прощаючись із відлетілим літом

В Білий пилок сіявся з неба, устеляв сивою памороззю трави.

Г Зоря, здавалось, просвітила знову борцям визвольний, легендарний шлях. 

А Верби, схилившись над тихим Дінцем, розчісують коси зелені

Б На заході ще жевріло небо, а в степу вже заходила ніч.

В Липневий день мандрує пішки, казки нашіптує малечі.

Г Пішла дорога то маленькими сосновими лісками, то болотами, то полями. 

А Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Б Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

В Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

Д Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил. 

А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В День був сонячним і небо здавалося ще більшим.

Г Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Д Мені потрібне слово а не слава. 

А так що настрій зіпсувався на цілий день.

Б бо кожен з нас почувався досить невпевнено.

В проте погода посприяла нам і цього разу.

Г й обговорювати можливі перешкоди.

Д передчуваючи серйозні ускладнення. 

А Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Б А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

В Духовність – озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Г Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі. 

А Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи – усе це дихало молодою парубоцькою красою.

Б Здобути волю – то мій рай.

В У дівчині пробуджується мати – творець нового життя.

Г Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

Д Гляньмо на трепетну землю – і тоді відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце. 

А Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими.

Б Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі? 

В Бачу за морями золоті дороги, де припав до неба синьоокий степ.

Г Коли прибудеш влітку до столиці, немов на конях вилетять каштани, угору підіймаючи правиці.

Д Коли слова на порох стерті, сповідатись зорям зайво. 

А Адже матінка недурно казали, що світ не без добрих людей. 

Б Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом. 

В Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. 

Г На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу. 

Д  Англія – перша неслов'янська країна, де з'явилися переклади українських дум. 

А  Англія – перша неслов'янська країна, де з'явилися переклади українських дум. 

Б На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися дощу. 

В Моря перелетиш і не впадеш, допоки буде в серці рідна мова. 

Г Було так тихо, що навіть шелест листя на ясені здавався великим шумом. 

Д Адже матінка недурно казали, що світ не без добрих людей. 

А Мені було байдуже, де вони отримували цю інформацію

Б Туди, де образи кохані, душа окрилена летить. 

В Ясени, ясени, бачу вас за селом край дороги. 

Г Вогонь був таким, що в повітрі снаряди зустрічалися зі снарядами. 

Д Прокинувся від того, що в хаті стало видно, як удень.

А Зупинюсь у вечоровій тиші, слухаю, як дихає земля. 

Б Ці дуби, що небо підпирають, певне, ще Батия пам'ятають

В І зірка впала, наче в Бога скотилась по щоці сльоза. 

Г Книга корисна, коли її читають

Д  І, може, я тому й поетом став, що увібрав у себе казку діда

А Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив. 

Б Вона бачила ці береги, коли вони були ще зовсім пустельні

В Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Г Якщо ти усміхнешся світу, він відповість посмішкою. 

Д  У світі слів немає випадкових, хоча вони й століттями мовчать

А Чим більше грошей має, тим більше плаче. 

Б Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

В Скажи що-небудь, щоб я тебе побачив. 

Г Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

Д Якщо ти усміхнешся світу, він відповість посмішкою. 

А Я чув, як дихав сонний ліс у прохолодному тумані. 

Б Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була

В Якби мені сила та воля, жив би без горя.

Г Соборна Вкраїно, всі храми твої відбудуєм, щоб лунами дзвонів сягнути духовних вершин.  

Д Україна моя починається там, де доля моя усміхається

А Людина прагне до щастя одвічно, як ріки в долини

Б Теплий туман слався по полю й наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому. 

В Якби мені сила та воля, жив би без горя. 

Г Чим більше грошей має, тим більше плаче

Д Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

У парку безлюдно, весь парк ще нагрітий після спекотного дня.

Тісним, безобрійним стане світ, усе потоне в туманах, в дрібних моросяних дощах.

Защебетав соловейко - пішла луна гаєм.

Захочеш свіжини - приходить на вечерю до нас.

Минув рік, минув другий - козака немає.

Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене наближаються далекі тихі води і прихилені до низ зорі.

Кожушок його був весь мокрий, чобітки аж порижіли од води, шапка в болоті.

Розпочалися жнива - закочуй рукава.

Батько з матір’ю в ці дні далеко, полетіли до сина: одружується Петро.

Квіти латаття білого мають цікаву біологічну особливість: у хорошу погоду вони відкриваються вранці десь годині о сьомій і закриваються під вечір близько п’ятої-шостої години.

У корови були різні роги: один, довгий, красиво вигнутий, стримів угору, другий, скручений у бійці, ліз прямо в око.

У мене була лише одна думка: треба встигнути.

Кожен творить щось своє, робить ніби мале якесь діло: той зварює шви, той перевіряє їх, той фарбує, високо зіп’явшись.

Адже він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям.

Сашко вийшов на стежку і обімлів: перед ним стояв Сіроманець.

Море чисте, спокійне, сонячне проміння сиплеться у воду.

На багнищі город мріє; над ним хмарою чорніє туман тяжкий.

Командир глянув на годинник, інші глянули теж.

Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка, стригне очима по вулиці.

Повалив сніг, скоро стало не видно нічого навкруги.

Пішов шелест по діброві; шепчуть густі лози.

Перші краплі крихітними копитцями пробігли по затоці - починався дощ.

Після пам’ятної втечі у грозову ніч кінь дуже змінився: він став передбачливі ший та обережніший.

Далі табуни й отари не йшли: тут починалися володіння скіфів-хліборобів.

На подвір’ї Сашко пригнувся під вікнами знову, прокрався до груші, почепив на сучок ножа, тихо обмів віником валянки.

Й на мить здалося Тарасові, що він крокує розливом білого цвіту.

Біга Катря боса лісом, біга та голосить.

Таїса з Михайлом кинулися наввипередки, обоє зникли між деревами.

а) Частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками сурядності.

б) Частини складного речення з різними видами зв'язку поєднуються тільки сполучниками підрядності.

в) Частини складного речення з різними видами зв'язку ніколи не поєднуються сполучниками.

г) Частини складного речення з різними видами зв'язку можуть поєднуватися сполучниками сурядності, підрядності, сполучними словами та інтонаційно.

а) Про юність золоту, що одцвіла зорею, лишились старості лиш спогади одні.

б) Осінній вітру крок, і хмари над землею, і пада жовтий лист в вечірньому огні.

в) Коли почую твій співучий голос і легкий сміх навколо забринить, мені здається: серед поля колос гойдається і пташка десь дзвенить.

г) На старості літ Джеря любив довгими зимніми вечорами розказувати дочці й онукам, де він бував, що він бачив, в яких краях ходив, з якими людьми зустрічався.

а) Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинкових гілок виглядає з - під снігу так свіжо, що здається, надворі стоїть весна, одягнена в білі шати.

б) Минає літо, осінь вже бреде, лісів багрянець торкнувся вересневий, і пахне чебрецем, і листя де-не-де, кружляючи, лягає під дерева.

в) У ті дивні дні, коли мої штани іще тримались на одній підтяжці, я все ніяк допетрати не міг, що крутиться земля, мов куля кругла.

г) Варто писати про наші села й міста, про наші вулиці, треба називати їх справжніми іменами, щоб у людських серцях рідна земля оживала...

а) Яків повіз коней навпростець, і було чутно, як тріщав у них під копитами сушняк.

б) Ніна спочатку думала про Якова Македона, що привернув її увагу, та згодом сильніші спогади витіснили його образ, і перед очима постали і люди інші, і події, що їх довіку не забути.

в) То поїзд затримували на станціях, бо колія була зайнята, то машиніст довго домовлявся із станційними провідниками, що не хотіли відпускати вугілля, взагалі поїзд чомусь довго стояв перед семафором.

г) Майже кожного місяця я приїздила до Києва, але раз у раз траплялося так, що або Ванда Львівна виїхала до Львова, або я через якісь обставини не могла її дочекатися.

а) Постановник не осипав Ярославу компліментами, він після роботи тільки потиснув їй руку, але цей мовчазний потиск руки був для неї дорожчий за слова.

б) Пташки замовкли, трави стихли, лише берези сколихнулись, лише вербиці поклонялись, та вітер золотим листом од дерева до дерева почав шпурляти, кружляючи червоне.

в) Тихо розмовляли, наказували, як бути з хлібом, що треба продати, що купити, чим засіяти пари і що сіяти по озимині.

г) Дивовижні сцени можна було побачити в ці хвилини в таборі: той сміявся, той плакав, там обнімалися, там підняли на руки і цілували стареньку бабусю, що принесла останню качку.

а) Він так розійшовся, що в Євмена не залишилося найменшого сумніву: буде все так, як вирішив Таливон.

б) Половець став на порозі-досвіток був повитий білими пасмами, під стіною темніла калюжа, проте не дощило.

в) Море дедалі втрачало спокій; припадали грудьми до хвилі і плакали над морем.

г) Якось химерно запахли абрикоси : запах був ніжний і нагадував чомусь старий Прованс і старомодні кабріолети.

і розмірковуємо про щедрі дари осені.

згадуючи рідний сад.

які нагадують рідний дім.

радість проймає кожного.

налиті сонцем, духмяні.

і перетинаю бурхливий потічок.

а праворуч нависають голі скелі.

яка веде до орлиних гнізд.

і милуюся високими вершинами гір.

по якій Катруся йде.

1

2

3

4

Ідеш отак у доброму косарському товаристві і бачиш ідучи і вечірнє небо і ясну зорю.

І досі сниться під горою між вербами та над водою біленька хаточка. 

Варта спить на вулицях безлюдно.

Хвиля коси розпускає убирається в каміння.

Понад гаєм над водою всюди стеляться тумани.

а рецензенти готують для них запитання .

і аналізуємо їх відповіді.

аналізуючи їх відповіді.

визначаючи, що треба доповнити.

які сумлінно готувалися до уроку.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять .

Подивилась ясно заспівали скрипки.

Тихо в лісі тільки поскрипує веселий морозець.

Бачу здалека хвиля іскриста вільно грає по синьому морю.

Розпочалися жнива закочуй рукава.

бо давно хочемо побачити нові ліхтарі.

якщо буде сонячна погода.

який недавно облагородили.

так що побуваємо і в зоопарку.

щоб поїздити на каруселях.

складносурядне

складнопідрядне

складне із сурядним і підрядним зв"язком

складне з різними видами зв’язку

складне із сполучниковим зв"язком

кома 1, 2 – при вставному слові 

кома 3 на межі сурядних частин складного речення 

коми 4, 5 на межі відокремленого означення

коми 6, 7 при відокремлених обставинах

кома 8 ставиться на межі підрядної частини складного речення