Повторення в кінці року

Над ними зумлили комарі, біля нас спросоння коли-не-коли схлипувала річечка, а над усім світом протікала зоряна імла. 

   Гусак випірнув і сперся забитим крилом на воду, крило заболіло, запекло наче сперся він ним не на воду, а на вогонь. 

  Обережні й лякливі, сарни належали лісовій гущавині, належали таємниці і я звідав таке відчуття, наче ця заказана таємниця постала переді мною наяву, тепер я можу приглянутись до неї пильніше.

 Загадка – це чарівний світ поетичної таємниці і в цьому світі мороз поєднаний з весною, що виступає прекрасною руйначкою всіх його мистецьких та господарських звершень. 

Вишнево-яблуневі садки, ще сьогодні зранку такі змерзлі, подобрішали, потеплішали, й село звеселіло, людські обличчя погіднішими стали.

  Я слухав рідну пісню, рідну мову, й вона лилась струмком, у якому переплелися запахи калини, чебрецю, лепехи.

    Огонь пішов по жилах хлопця, й він ясно одчув у собі, ніби од сну пробудившись, одчув творця, художника.

  Зелене безгоміння в полі, на обрії завмерла не хмара, а кінь із вершником, що тримає перед собою голубого списа.

 «Леоніде, — Адріана відірвала обличчя від долоні — а ви читали «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста?» (Р. Іванчук).

 «Ну, добре, стримав образу Аркадій Петрович. — Не одрікаюсь од своїх слів» (М. Коцюбинський).

 «З щастя та горя скувалася доля» — каже людська поговірка(Панас Мирний).

 Струна бринить лагідною луною: «Я тут, я завжди тут, я все з тобою!» (Леся Українка).

Ще сніг кругом, ще голі віти дуба, і не курличуть в небі журавлі.

З високих круч луна орлиний клекіт, лиш тихі води все стоять мовчазно.

Як вечір рожевий на землю злетить, я вийду самотній у гай.

Розкішно вбраний, сад густий стоїть, і ллється спів пташок дзвінкий.

 А) у простих реченнях, які входять у складносурядне, говориться про швидку зміну подій;

 Б) друге речення містить у собі несподіваний наслідок чи різке протиставлення;

  В) перед єднальним чи розділовим сполучником у складносурядному реченні є спільний другорядний член, що стосується обох простих речень;

Г) прості речення з’єднані підрядними сполучниками.

 А) Двері тихо скрипнули й розчинилися, хоч він і не штовхнув їх.

  Б) Грали два водевілі – один російський, другий український.

 В) Уже сонце скотилось до заходу, уже степова трава лисніла червоним одлиском.

 Г) Я бреду далі серед високих кущів, напоєних дощем, і вони зрошують мене все знову й знову.

Люби музику — вона облагороджує твої думки і почуття.

Красна пташка своїм пір’ям, а людина — знанням.

Що в пісні співається, те в житті збувається.

Небо вночі чисте, і видно, як падають зорі.

Село також у тумані, але з гори видно, як сонце прудко біжить десь із поля.

День той ткався і ткався із різних настроїв, у яких переважав радісний, та подеколи до нього долучався і сумний. 

Так це ім’я прилипло до Івана, пізніше письменник додав до нього прізвище Черемшина, яке взяв від назви річки Черемош.

Сиплеться, осипається листя, гнуться, горбляться берези, плаче і посміхається крізь сльози осінь і натрушує журбу на мою наболілу душу.

"Це я, ваш Пірат", гавкав він крізь сльози.

"Оксано, тікаймо" - рішуче прошепотіла Олеся.

Катон сказав: "Пропав той день, що минув без користі".

1-А

2-Б

3-В

4-Г

1-Г

2-В

3-Б

4-А

1-А

2-В

3-Б

4-Г

1-Г

2-Д

3-В

4-А

Хотів пастух почути голос Бога в палаючім кущі і запалив маленький

 корч сухого ялівцю…

  Послала мати по гриби хлопчину, і в темнику він загубив стежки.

 Климко повернувся до куреня, узяв плащ-палатку і, зціпивши од

напруги зуби, одірвав од неї чималий клапоть .

 Наосліп ходить в яблуці хробак, та не шукає виходу до світла. 

  .

 безособове 

  узагальнено-особове

    означено-особове

   неозначено-особове

Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулися уві сні.

Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються.

Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

1

2

3

4

5

 — Вставай! Годі спати. Треба вирішити, як нам жити далі.

— Що? — не второпав спросоння Марусик.

— Ти як хочеш, а я думаю втекти з дому, — важко зітхнув Сашко Циган (В. Нестайко).

 Дідусь підтвердив, що на плесі завжди є качки (Остап Вишня).

  «Мушу йти в полонину, Марічко», — сумував Іван заздалегідь (М. Коцюбинський).

  За словами О. С. Мельничука, «основною одиницею мови в усіх мовах є речення».

Степ половецький половіє трава аж срібна від роси.

Життя росте лишень з любові лише краса людей навчає жить.

Відбились зорі у воді летять до хмар тумани.

Дощ пройшов хазяйським кроком сад в росі купається.

стадіона, найсмачніші

стадіону, найбільш смачніші

стадіону, самі смачні

стадіона, найбільш смачніші

стадіону, найсмачеіші

1-В, 2-А, 3-Б, 4-Д

1-Д, 2-Б, 3-Г, 4-А

1-А, 2-Г, 3-Д, 4-Б

1-Г, 2-В, 3-А, 4-Д